11_22.jpg
Нерухомість - один із видів пасивного доходу, який дозволяє без будь-яких зусиль отримувати постійний дохід. Майже у кожній з попередніх статей ми наголошуємо на необхідності документального оформлення будь-яких правовідносин, задля забезпечення ваших прав та обов’язків. Сьогодні ж ми розповімо про те, чи потрібно, уклавши договір оренди нерухомості подавати декларацію про доходи.
Перш ніж відповісти на це питання слід визначити, що відповідно до підпункту «є» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (далі ПК України) (в редакції, що діяла до 01.01.2016р. - ця редакція застосовується, адже у 2016 році декларуються доходи, що були отримані у 2015 році) платники податків зобов’язані подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами одночасно двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 р. – 146160 грн.).
Отже, умов для подання декларації про доходи у цьому році за минулий 2015-й є кілька:
- дохід, отриманий внаслідок трудовий відносин (заробітна плата, компенсації тощо);
- дохід, отриманий за цивільно-правовими договорами (оренда, надання послуг, купівля-продаж тощо);
- сума доходу перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 р. – 146160 грн.).
Якщо всі ці умови наявні - декларацію необхідно подавати до податкових органів. Варто зазначити, що цивільно-правові договори можуть бути укладені як в усній, так і у письмовій формі. Для визначення конкретної суми договору необхідно будь-яке підтвердження (чек, квитанція, акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг, товарів). Що стосується договору оренди - підтвердженням суми договору, отже і суми доходу, що отримував орендодавець - це письмовий договір оренди.
Укладання договору оренди у письмовій формі - це не лише документ, що підтвердить суму доходу, одержаного орендодавцем, це і захист ваших прав і вашого майна від недобросовісних орендарів. Зверніть увагу, якщо ви здаєте в оренду будинок чи квартиру по договору, то податковим агентом буде орендар. Це означає, що у суму оренди, що сплачується щомісяця одразу включається сума податку, яка повинна сплачуватись уже орендодавцем до бюджету. Відповідно до абз. «а» п.п. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 ПК України такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені ПК України для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації.
Отже, якщо ви протягом 2015 року отримували заробітну плату і одночасно отримували дохід від оренди нерухомості, який в сумі не перевищує 146160 грн., то ви не зобов’язані подавати декларацію про майно і доходи, проте сплачувати податок на доходи ви зобов’язані.
Роз’яснення, щодо подання такої декларації викладені у листі ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2016 № 2047/К/26-15-13-04-14, який оприлюднено на офіційному сайті.

e98fad9ab928d521a12926709ce56758_0.jpg
Часто на підприємствах, виробництвах чи інших організаціях і установах трапляються випадки, коли призупиняється робота з незалежних причин. Такими причинами можуть бути невиконання контрагентами договорів з поставки продукції, матеріалів чи сировини, аварії та несправності обладнання, без усунення яких не може продовжитись процес виробництва та інші обставини, що не залежать від працівників чи роботодавця.
У таких випадках працівників не можна звільнити, проте і оплачувати працю, яка фактично не здійснюється буде збитковим для роботодавця. Саме тому, законодавець запровадив такий термін, як «простій». Ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) дає таке визначення простою - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою, або іншими обставинами.
Отже, що ж робити, коли на підприємстві сталися обставини, які зумовили простій?
Відповідь на це питання частково дає лист Міністерства соціальної політики України від 23.10.2007 р. N 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві». У листі прописані дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою.
1. У випадку, коли на підприємстві стається випадок, що зумовлює простій - працівник повинен повідомити про цей випадок безпосереднього керівника або роботодавця. Форма повідомлення не встановлена законодавством, проте ми рекомендуємо оформлювати його у письмовому вигляді. Зразки документів, що пропонуватимуться у статті наведені нижче в статті;
2. Згодом комісія з числа працівників складають акт, яким підтверджують, що обставини, які мали місце спричинили простій на підприємстві. У акті розробляються рекомендації для роботодавця з приводу усунення обставин, що спричинили простій, умови роботи і оплати праці працівників під час простою та визначається термін простою.
3. Наданий акт затверджується роботодавцем або власником відповідним наказом. У наказі роботодавець визначає основні заходи, які необхідно вжити під час простою. До таких заходів відносяться:
- заходи по усуненню обставин, що запропоновані комісією;
- визначається необхідність присутності чи відсутності працівників на роботі під час простою (саме роботодавець вирішує чи необхідна присутність працівників на роботі під час простою, їх присутність врегульовується правилами внутрішнього розпорядку, проте ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ, що примушувати працівників виконувати роботу, не передбачену їх посадовими обов’язками - заборонено);
- визначається розмір оплати праці працівників на час простою (згідно зі ст. 113 КЗпП України така оплата встановлюється у розмірі, не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) такі тарифні ставки чи оклади визначені у штатних розписах підприємств);
- вирішення питання про тимчасове переведення працівників на іншу роботу на час простою (тимчасове переведення працівника на час простою може здійснюватись лише за згодою працівника і на строк, не більше 1 місяця);
- у разі необхідності наказом затверджується новий чи змінений графік роботи для працівників.
4. Даний наказ надається для ознайомлення усім працівникам, яких стосується простій під особистий підпис (у разі відмови працівника від підпису необхідно скласти акт про таку відмову).
Варто зазначити, що простій, який стався з вини працівника не оплачується. У разі, коли виникла виробнича ситуація, яка загрожує життю, здоров’ю працівника чи людей, що його оточують або загрози для навколишнього середовища не з вини працівника - за працівником зберігається середній заробіток на весь час простою. Слід розуміти, що умови простою можуть бути вказані у колективному договорі, що є на підприємстві.
Для зрозумілості наведених нами нижче зразків - наведемо приклад простою на підприємстві і, відповідно, документів, які були за його наслідками оформлені.
Приватне підприємство «Ніка» (далі - ПП «Ніка») спеціалізується на обробці природного каменю (граніту, мармуру, лабрадориту тощо). 21 березня 2016 року за договором поставки на ПП «Ніка» повинно було надійти 10 блоків природного каменю для обробки. Працівник, що на ПП «Ніка» займається постачанням сировини та матеріалів Коваль М.М. отримав повідомлення від власника кар’єру, що блоки природного каменю у зв’язку з непередбачуваними обставинами будуть поставлені 05 квітня 2016 року. Про цей випадок Коваль М.М. повідомив у письмовому вигляді власника ПП «Ніка» Кожуха А.А.
КОМУ: Директору ПП «Ніка»
Кожуху А.А.
ВІД КОГО: Директора з постачання
Коваля Миколи Миколайовича

Службова записка

Про можливий початок
простою на ПП «Ніка»

21 березня 2016 року о 10.00 год. ранку не було поставлено кам’яні блоки у кількості 10 шт., згідно договору про постачання. О 10.01 год. мені надійшов телефонний дзвінок від постачальника, який повідомив про те, що блоки будуть поставлені 05 квітня 2016 року.
У зв’язку з цим доводжу до Вашого відома про можливий простій на ПП «Ніка», починаючи з 10 год.00 хв. 21 березня 2016 року.

Директор з постачання ____________________ М. М. Коваль


Отримавши службову записку директор ПП «Ніка» доручив Ковалю М.М. скласти акт про підтвердження факту простою. Комісія у складі директора з постачання Коваля М.М., фрезерувальника Іщика В.А., полірувальника Сергієнка В.О., окантувальника Василенка П.П. склали акт про простій.
АКТ
про простій на ПП «Ніка»
м. Коростишів № ___ «21» березня 2016 року
Ми, що нижче підписалися, свідчимо про те, що службова записка (додається) директора з постачання Коваля М.М. відповідає ситуації, яка склалася в результаті не поставки блоків природного каменю та пропонуємо встановити початок простою на ПП «Ніка» з «21» березня 2016 року по «05» квітня 2016 року (не пізніше ніж до дня здійснення поставки блоків природного каменю).
На період простою директору ПП «Ніка» пропонується вжити таких заходів щодо подолання його причин та наслідків:
1. Забезпечити оплату праці працівників на період простою, згідно норм чинного законодавства про працю України та положень колективного договору;
2. Звернутись до інших постачальників природного каменю для постачання на ПП «Ніка» для відновлення роботи.
Директор з постачання ___________________________ М.М. Коваль
(підпис)
Фрезерувальник _________________________________ В.А. Іщик
(підпис)
Полірувальник ___________________________________ В.О. Сергієнко
(підпис)
Окантувальник ___________________________________ П.П. Василенко
(підпис)
Після підписання та надання директору ПП «Ніка» акту про простій, директор видав наказ
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НІКА»
НАКАЗ
від 21 березня 2016 року м. Коростишів №______
Про затвердження акта простою
на Приватному Підприємстві «Ніка»
Вивчивши службову записку директора з постачання Коваля М.М. та обставини, викладені в акті про простій від 21.03.2016 р. № __, що додається, керуючись ст. 113 КЗпП України
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити акт про простій на Приватному Підприємстві «Ніка».
2. Встановити початок простою на Приватному Підприємстві «Ніка» з «21» березня 2016 року «05» квітня 2016 року, але не пізніше ніж до дня здійснення поставки блоків природного каменю.
3. Провести відповідні розрахунки заробітної плати на весь період простою, виходячи з вимог ст. 113 Кодексу законів про працю України та встановити оплату праці у розмірі 75% від тарифної ставки для наступних працівників:

- _______________________ (П.І.П. та посада працівника)
- _______________________(П.І.П. та посада працівника)
- _______________________(П.І.П. та посада працівника)
- _______________________(П.І.П. та посада працівника)
4. Працівникам перебувати на робочих місцях та додержувати Правил внутрішнього трудового розпорядку до отримання додаткових розпоряджень щодо початку робіт у повному обсязі.
5. Директору з постачання Ковалю М.М. встановити особливий постійний контроль за роботою працівників щодо дотримання ними вимог законодавства з охорони праці.
6. Директору з постачання Ковалю М.М. вчасно повідомляти працівників про відновлення робіт у повному обсязі (якщо вони відсутні на робочих місцях).
7. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Директор ПП «Ніка» А.А. Кожух
З наказом ознайомлені:
______________________________
______________________________
______________________________
______________________________
______________________________
Працівники, яких стосується простій вписуються в наказ та ознайомлюються з цим наказом під підпис. Даний наказ передається до бухгалтерії для нарахування заробітної плати, а працівник, відповідальний за ведення табелю обліку трудового часу працівників проставляє працівникам в табелі простій. У такому випадку нічні зміни, надурочні роботи та роботи у святкові дні не допускаються та не підлягають оплаті, відповідно.
kredit12.jpeg
Сьогодні, майже усі люди, які коли-небудь мали справу з кредитами в банках знають хто такі колектори і яку «радість» приносять їх нічні дзвінки, неочікувані візити додому чи на роботу. Раніше у статті «Кого боятись, якщо непогашений кредит» ми розповідали вам, як боротись із цими нахабними порушеннями ваших прав та законних інтересів. Відтепер у громадян є ще один дієвий інструмент боротьби з цими організаціями.
Отже, перш ніж розповісти про цей інструмент варто нагадати, яким же чином працюють такі колекторські компанії. Банк, надаючи громадянину К. кредит в сумі 10 000 грн. на 2 роки разом з відсотками повинен був отримати від громадянина К. за два роки 15 000 грн. (тіло кредиту, відсотки за користування тощо). Пройшло 2 роки, а громадянин К. не погасив кредит і має борг перед банком в сумі 12 000 грн. Банку не зовсім вигідно стягувати борг через суд, адже це фінансово не вигідно та й за часом довго, тим більше, аналізуючи те, як громадянин К. погашає кредит - банк має ризик взагалі не повернути собі гроші.
Для того, щоб банку не зазнати збитків така собі фірма «Ніка» купує у банку право вимоги за боргом громадянина К. за 15 000 грн. Банк не зазнав збитків і позбувся проблемного клієнта. Натомість усі проблеми перейшли до громадянина К. та компанії «Ніка». Адже для того, щоб повернути собі витрачені 15 000 грн. та ще й заробити компанія «Ніка» не гребує будь-якими способами, щоб «вибити» кредит з громадянина К.
Фактично і законно це можна зробити лише через суд, але «Ніка» використовує весь свій арсенал психологічного, часто і фізичного тиску на боржника поки той не погасить борг та не сплатить компанії «Ніка» гроші за їх «послуги».
Отже, для того, щоб зрозуміти про який інструмент йде мова проаналізуємо момент переходу права вимоги від банку до колекторів. Раніше діяло розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.04.2009 р. № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг». За цим розпорядженням з 2009 року банки мали право продавати борги своїх клієнтів будь-яким фінансовим установам.
З 2011 року йдуть судові спори стосовно скасування положень цього розпорядження. І от 16 лютого 2016 року Вищим Адміністративним Судом України (справа № 2а-12909/12/2670) скасовано рішення апеляційного суду. Таким чином, за результатами судових розглядів визначено, що продаж банками боргів фізичних осіб є незаконним. На сьогодні діє розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231». Цим розпорядженням визначено, що банки мають право продавати борги тільки суб’єктів господарювання, тобто лише проблемні кредити підприємців банки можуть продати колекторам.
Це означає, що якщо з 2009 року вас турбують колектори і вимагають від вас повернення кредиту, який ви брали у банку - ви маєте право вимагати від цих колекторів і банків, у яких ви брали кредити, розірвання договорів продажу боргів і повернення права вимоги до банку. Таким чином, ви повертаєте банку право вимагати від вас неповернутий кредит. У такому разі необхідно провести взаєморозрахунки, якщо ви сплачували якісь суми колекторам. Крім того, це може стати приводом для того, щоб визнати вашу заборгованість безнадійною. Адже банк має право вимагати повернення боргу через суд лише протягом трьох років. Якщо банк звернеться до суду і суд визнає простроченим термін позовної давності - то ніхто і ніяким іншим способом не зможе стягнути з вас борг, він визнається безнадійним і «прощається» вам.
Але банки - це такі установи, які не втратять свого. Для них вкрай невигідне таке рішення суду, адже борги повернуться в банки, багато з них визнаються безнадійними - це призведе до великих затрат банку. Крім того, банкам доведеться витрачатися на «вибивання» боргів, вводити в штат спеціально навчених осіб, створювати нові відділи, департаменти, які займатимуться саме поверненням проблемних боргів. Проте, сподіватись на спокій від колекторів теж поки марно, якщо право вимагати борги повернеться до банків, то банки можуть продовжувати користуватись послугами колекторів для такого «вибивання» боргів, адже всі ті методи для таких компаній, що стосуються повернення боргів - виправдовують цілі.
Такі дії банків можуть бути негативними і для боржників, адже на зміну колекторським компаніям приходитимуть і дзвонитимуть представники банку - але і у цьому випадку можна з ними боротися такими ж законними методами, адже для банку репутація - це все. Проте, збитки, що зазнають банки внаслідок цього рішення зумовлять здороження кредитів та інших банківських послуг.
Проте, таке рішення не остаточне, адже Вищий Адміністративний Суд України відправив справу на новий розгляд, тому тлумачити законодавство, яке є предметом судового спору, а тим паче його застосовувати не можна до прийняття остаточного рішення по справі.
Отже, повернення права вимагати борги до банків матимуть як позитивні, так і негативні наслідки. Для того, щоб скористатися такою можливістю і звільнити себе від тиску колекторів і повертати борги банкам або сподіватись на списання боргу - необхідно врахувати усі нюанси, терміни і особливості саме вашого боргу.
nternet.jpg
Нарешті, Україна, як сучасна про європейська держава наближається до того, щоб розширити вплив правового поля на усі сфери суспільного життя, у тому числі мережу Інтернет. Чи не найбільше часу сучасна молодь проводить в мережі Інтернет. Ця розкіш сучасного світу стирає кордони країн, робить можливим спілкування без затрат часу та значних коштів. Проте, мережа Інтернет нашпигована інформацією, яка є шкідливою для людей і суспільства, саме з метою зробити мережу безпечною різні країни світу врегульовують відносини людей саме в мережі Інтернет.
Однією із перших «ластівок» правової системи України у цій сфері стала судова справа «Сіволапенко проти «Юстініан» & «Українська правда», за якою рішенням Печерського районного суду міста Київ було встановлено, що інтернет-видання несе відповідальність за недобросовісний коментар читача. Дана судова справа очікує перегляду Верховним судом України, проте її результати викликали суспільний резонанс. За результатами розгляду справи було встановлено, що коментарем у розділі обговорень було завдано шкоду честі і гідності особи, за що відповідальність повинен понести не лише той, хто залишив коментар, але і адміністратор сайту (сторінки).
Зарічний суд міста Суми вироком від 2 лютого 2016 року по справі № 591/442/16-к визнав винним в публічних закликах до насильницького повалення конституційного ладу і до захоплення державної влади через ЗМІ (частина 3 ст.109 Кримінального кодексу ) власника сторінки в соціальній мережі «ВКонтакте». Ця справа привнесла не менший резонанс, адже судом і рядом судових експертиз було встановлено, що своїми діями обвинувачений справді поширював заклики до екстремістських дій.
Таким чином, ці судові прецеденти дають можливість громадянам починати замислюватись над тим, що вони публікують в мережі Інтернет і поширюють серед інших осіб. Так, за допомогою цих судових справ законодавець почне працювати у цьому напрямку і шляхом прийняття нових нормативних актів та внесенням змін до існуючих убезпечить громадян від протиправних посягань у мережі.
Це дозволить відчувати себе безпечно під час купівлі речей чи послуг через Інтернет (зокрема і в соціальних мережах), забезпечить безпеку користувачів від шахраїв та захистить права та законні інтереси осіб.
На сьогодні стає все більш реальним механізм притягнення до відповідальності осіб, що вчиняють правопорушення у мережі Інтернет. Наприклад, у випадку, коли на публічній сторінці у соціальній мережі чи іншому сайті буде опублікована інформація, яка не є достовірною, завдає шкоду честі, гідності, діловій репутації особи - така особа має право звернутися до суду з позовом про відновлення порушених прав та відшкодування моральної і матеріальної школи, якщо доведе, що вона спричинена саме цими діями. Для звернення до суду достатньо буде обґрунтованої заяви, завіреного нотаріусом у встановленому порядку скріншота з відповідного сайту (сторінки). Після відкриття провадження у справі необхідно заявити клопотання про проведення судових експертиз, які б визначили, хто саме розмістив таку інформацію.
Схожий механізм дозволить швидше розкривати кримінальні справи по факту вчинення злочинів, таких як погрози, доведення до самогубства, тощо.
Отже, варто бути обережними, вступаючи у дискусії, коментуючи різного роду інформацію та ведучи листування (у тому числі публічне) у мережі Інтернет. Тим паче, це актуально в умовах активної інформаційної війни, яку проводять вороги держави.
Постіть, коментуйте, спілкуйтесь, але пам’ятайте, що ми маємо можливість реалізовувати свої права та законні інтереси, не порушуючи прав та законних інтересів інших осіб і держави у тому числі.

proceduru_uzakonivaniya_samostroev.jpg
На шляху до реформ і євроінтеграції Міністерство юстиції України чи не найбільше впроваджує надання послуг населенню електронній формі. Це забезпечує неймовірну простоту, доступність і комфорт. Оскільки для того, щоб отримати деякі довідки варто лише мати доступ до мережі Інтернет та зареєструватись на офіційних порталах Міністерства юстиції та здійснити замовлення такої довідки, при необхідності оплатити. У порівнянні з перспективою відвідання держорганів, очікування у нескінченних чергах - варіант з електронним сервісом має очевидні переваги, що дозволяє економити час і нерви.
Проте, коли мова починає йти про відносини власності та документи, що її підтверджують - тут думки людей і спеціалістів досить-таки розходяться. Уся справа в тому, що з 01 січня 2016 року реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється шляхом внесення даних до електронного Єдиного державного реєстру. Отже, єдиним документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно - є інформація з даного реєстру. Таку інформацію може отримати будь-хто, хто зареєструвався на веб-порталі та оплатив таку послугу. Дана інформація просто роздруковується на принтері та вважається достовірною. Тобто, вона не посвідчується жодними підписами та печатками. Це логічно, оскільки усі установи, яким необхідно мати таку інформацію мають вільний доступ до цього реєстру і документальних підтверджень їм не потрібно.
Таке нововведення буде дещо незрозумілим людям з консервативними поглядами, які звикли, що документ - це інформація на папері, затверджена підписами та печатками посадових осіб. Виникає питання, як пояснити пенсіонерці, що документ, який підтверджує її право власності на будинок - це лише видрукуваний папірець? Проте, це вже справа самого Міністерства юстиції щодо проведення роз’яснювальної роботи серед громадян України.
Питання виникає в іншому - чи необхідно вносити в реєстр дані про право власності, яке було оформлено, але не внесено до реєстру? Відповідь - не обов’язково, але бажано.
З 2010 року в БТІ здійснювалась реєстрація нерухомості, дані такої реєстрації тепер доступні лише в архівах БТІ. З 01 січня 2013 року у Міністерстві юстиції працює єдиний державний реєстр. Тобто, якщо документи на нерухоме майно були оформлені до 2013 року - то даних про реєстрацію майна у державному реєстрі немає. Для того, щоб зареєструвати це майно необхідно зібрати масу документів, у тому числі довідку з архіву БТІ про реєстрацію такого майна. В будь-якому випадку такі дії доведеться робити, у випадку оформлення нерухомості на нового власника (купівля-продаж, дарування, спадкування майна, тощо).
У зв’язку з цим існують ризики, що шахраї можуть скористатись цим і потай від власника перепродати та переоформити на себе чуже майно. А, зареєструвавши його в єдиному державному реєстрі - вони стануть єдиними власниками.
Інша сторона медалі - це безпека від шахрайських дій. Як пояснює Міністерство юстиції, зареєструвавши нерухоме майно в реєстрі - власники убезпечують себе від шахрайських дій з документами на власність. Проте і це не дає 100% гарантії, що все пройде «гладко». Згідно вищезазначеного Закону реєструвати нерухомість матимуть право нотаріуси, органи державної влади через центри надання адміністративних послуг та міські і сільські ради. Тобто, коло суб’єктів реєстрації зростає, зростає кількість осіб, які мають прямий доступ до реєстру з правом вносити туди дані. Це збільшує ризики того, що кількість шахрайських дій з нерухомістю може збільшитись, крім того, існує загроза внесення даних з помилками, що автоматично нівелюють достовірність внесеної інформації.
Крім того, не зрозумілим є різниця у сумах, які необхідно сплатити за реєстрацію права власності, що залежать від швидкості реєстрації. Згідно положень Закону, якщо людина бажає, щоб реєстрацію її нерухомості провели за 2 години - необхідно буде сплатити 5 мінімальних зарплат (6890 грн., раніше це було безкоштовно), якщо зареєструвати нерухомість людина бажає за добу – необхідно буде сплатити 2 мінімальні зарплати (2756 грн.), а якщо за 14 робочих днів – всього 137,8 грн. В додаток до цього необхідно буде сплатити нотаріусу за його послуги, це ще від 300 до 500 грн.
Таким чином, звичайні громадяни будуть чекати 14 днів, для того, щоб дані про їх власність були внесені у реєстр. Такий проміжок часу дає можливість шахраям перепродати майно і оформити його на себе. Крім того, існує реальна небезпека втручання у систему державного реєстру за допомогою кібератак, та й реально дивлячись на ситуацію з комп’ютеризацією державних установ і сільських рад - здійснювати таку реєстрацію ще довгий час будуть лише нотаріуси. Адже посадові особи, що здійснюватимуть таку реєстрацію в місцевих органах влади повинні додатково пройти навчання і отримати сертифікат. До цього часу, сподіваємось, що комп’ютерна мережа в державі удосконалиться і не допустить перевантажень системи, що може спричинити помилки у даних реєстру.
Отже, реєструвати право власності у реєстрі чи ні - ваш вибір. Рано чи пізно це доведеться зробити, але щоб убезпечити своє майно від дій шахраїв - варто вже зараз подумати про таку реєстрацію, коли її проводять поки лише нотаріуси (у великих містах центри надання адміністративних послуг), реєстр ще не перевантажується, а шахраї ще не налагодили схеми вчинення злочинів у цій сфері.
odinoka-mati.jpeg
З 2016 року вступили в дію зміни до ряду нормативно-правових актів щодо порядку оформлення державної допомоги на дітей одиноким матерям. Зокрема такі зміни внесені до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
Отже, право на державну допомогу на дітей одиноким матерям мають:
- одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини;
- мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Водночас, якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4) довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім’ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.
Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.
Згідно вищезазначених змін допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на 1 особу за попередні 6 місяців.
Таким чином для отримання такої допомоги одинокі матері повинні подавати документи, що підтверджують їх доходи за попередні 6 місяців. Органи праці та соціального захисту населення мають право подавати до органів Державної фіскальної служби запити про підтвердження майнового стану особи, що звернулася за допомогою.
Тимчасова допомога призначається кожні 6 місяців, починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. У разі якщо до заяви не додано всі необхідні документи, орган праці та соціального захисту населення повідомляє отримувача про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.
Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження всіх необхідних документів.
Варто пам’ятати, що згідно положень Закону України «Про відпустки» одинокі матері мають право на додаткову оплачувану відпустку терміном 10 календарних днів. Проте, надання такого виду відпусток часто заводить роботодавців у глухий кут. Міністерство соціальної політики України листом від 25.02.2015 р. N 76/13/116-15 «Щодо надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей» роз’яснило деякі проблемні питання.
Зокрема роз’яснено, що право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька).
Якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, тобто не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за її вказівкою, або вдова, то вона має право на вищезазначену відпустку.
Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, жінці, яка виховує дитину без батька, в тому числі і жінці, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину, та жінці, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у вихованні.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Відтак, для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Зокрема, одним з таких документів, наприклад, може бути:
- рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
- довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Аналогічним чином до категорії "батько, який виховує дитину без матері" (одинокий батько), на думку Міністерства, відносяться: чоловік, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері.
Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Період перебування у відпустках по вагітності та пологах і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.
Робота працівника на умовах неповного робочого часу не може слугувати підставою для зменшення тривалості такої відпустки.
kredit1.jpg
На сьогоднішній день уже нікого не здивуєш наявністю непогашеного кредиту. Можливості ринку банківських послуг і зростання кількості фінансових установ дають змогу клієнту обирати кращі умови кредитування, ніж у конкурентів. Проте проблеми починаються тоді, коли кредитні гроші необхідно повертати. Така проблема постає не лише для боржників, але й для банківських установ, які зацікавлені у найшвидшому поверненні власних коштів, та ще й з прибутками у вигляді відсотків. Саме тому фінансові установи вдаються до нестандартних методів, часто незаконних для пришвидшення повернення кредитів.
У попередній статті «Кредитні махінації» ми обговорювали питання шахрайства у сфері позик та кредитів. У цій статті ми поговоримо про те, як діяти та які заходи вживати для того, щоб спокійно та без негативних наслідків повернути кредит. Така вже наша ментальність - якщо у когось щось позичили, то підсвідомо ми намагаємося йти на будь-які поступки для того, щоб можна було спокійно та якомога довше повертати позичене. Цим і користуються банківські установи, діючи саме на нашу підсвідомість.
Боржниками по кредитним договорам вважаються усі клієнти банків, які взяли кредитні кошти на певний період з умовою повернення і виплатою відсотків за користування цими коштами. Коли боржник прострочує сплату кредиту - банки вдаються до різноманітних заходів, щоб стимулювати якнайшвидше повернення цих коштів. Найпоширенішими методами є:
- телефонний «тероризм»;
- надсилання листів з погрозами;
- безпосереднє відвідування боржника за місцем проживання;
- збирання інформації про місце роботи, доходи і власність боржника.
Це не вичерпний перелік методів, проте вище перелічені методи є найпоширенішими. І той факт, що їх до цього часу застосовують говорить про те, що ці методи діють. Звичайно, банк можна зрозуміти, коли він вимагає повернення власних коштів, наданих у користування, але ж Конституція України говорить нам про те, що у сі відносини у державі не повинні суперечити положенням Конституції та чинним нормативним актам, які приймаються на основі цієї ж Конституції.
Кожна людина, яка має непогашений кредит в банку повинна знати і застосовувати не лише ті права, які вказані в кредитному договорі, але й загальноприйняті права людини. Так, проблема в основному полягає в тому, що при укладанні кредитного договору клієнти зазвичай не читають його положення, а якщо і читають, то навряд чи усе там зрозуміють. Лише кілька відсотків людей перед укладанням будь-яких договорів консультуються зі спеціалістами і виграють, інші ж - змушені виконувати те, що підписали.
Для пришвидшення погашення кредиту банки можуть самостійно впливати на боржника, а можуть передавати свої права на вимогу третім особам. Зазвичай це колекторські фірми, основним видом діяльності яких є стягнення кредитних коштів з боржників. Про діяльність колекторських фірм ми поговоримо в наступних статтях, одне на що просимо звернути увагу, що такі колектори НЕ МАЮТЬ ЖОДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ВПЛИВАТИ НА БОРЖНИКА, А ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ Є ПОВНІСТЮ НЕЗАКОННОЮ.
Отже, перейдемо до розгляду методів стягнення боргу по кредиту, що застосовуються банками та колекторами (далі - кредитори):
МЕТОД: Телефонний «тероризм»;
Цей метод полягає у систематичному здійсненні телефонних дзвінків боржникам з вимогою погасити кредит. Чому ми застосували вираз «тероризм», тому що такі дії банків і колекторів по-іншому назвати не можна. Вони телефонують боржникові чи його членам сім'ї на особисті мобільні номери телефонів та на стаціонарні номери у будь-який час доби (особливо полюбляють телефонувати вночі). Телефонують зазвичай з різної кількості номерів, які додати у «чорний список» мобільного майже неможливо. Крім того, такі телефонні дзвінки супроводжуються постійними погрозами на кшталт: «якщо не повернеш кредит, то завтра приїдуть представники банку і будуть описувати майно», «якщо не повернеш до завтра кредит - ми передаємо твою справу в прокуратуру/поліцію/СБУ»; «якщо не повернеш кредит - до тебе приїдуть і будуть говорити по-іншому»; «якщо не заплатиш кредит ми відберемо зарплату/соціальні виплати/субсидії» та інші варіанти, на які вистачає фантазії у менеджерів.
Насправді це виглядає так: колл-центр, де працюють абсолютно сторонні люди, які отримують гроші за те, що здійснюють телефонні дзвінки на номери боржників і читають наперед заготовлений текст, здійснюючи психологічний тиск на людей. Таких операторів колл-центрів перед тим, як приступати до роботи примушують проходити підготовчі курси, основним напрямком яких є психологія. Таким чином, здійснюючи психологічний тиск на боржника, кредитори стимулюють боржників пришвидшити погашення кредиту. Особливо довірливі боржники панікують, не сплять ночами, думають де ж позичити гроші щоб віддати кредит, щоб більше не дзвонили. Звичайно нікому не буде приємно о 3-ій годині ночі слухати погрози (іноді з ненормативною лексикою), хіба ж після такого заснеш?
Але мало хто знає, що це лише пусті слова і погрози, які не мають жодного підґрунтя і жодних результатів. Тим більше - це пряме порушення положення ст. 32 Конституції України, яка говорить, що кожна людина має право на недоторканість особистого життя, а постійні погрози вже тягнуть на кримінальну відповідальність того, хто дзвонить.
ЩО РОБИТИ?
1. Перш за все при укладанні кредитного договору обумовити порядок використання ваших персональних даних, зокрема і номеру мобільного телефону, і попередити про запобігання незаконному їх використанню;
2. Ігнорувати такі телефонні дзвінки (ставити у чорний список телефону, не брати слухавку);
3. Ні в якому разі не панікувати та не вірити всьому, що вам наговорять ;
4. Здійснювати аудіозапис таких телефонних дзвінків, наперед попередивши того, хто дзвонить про аудіозапис; (до речі, ті, хто дзвонять також записують усе на аудіо не попереджуючи вас, таким чином вони контролюють ефективність праці операторів, а після того, як ви попередите їх про запис розмови - ви здивуєтесь як швидко зміниться тон розмови і як будуть акуратно добиратись слова);
5. При наступному дзвінку попросити ввічливо видалити ваш номер телефону з їх бази та припинити подальші дзвінки; (зазвичай великі банки вибачаються і припиняють дзвонити);
6. Якщо нічого не діє - направити в банк лист-претензію про припинення здійснення таких дзвінків і вказати номери телефонів, на які телефонують.
7. Якщо нічого з вище переліченого не діє - спокійно подавати позов до суду про припинення втручання в особисте життя (цим позовом можна ще й просити компенсації моральної шкоди та матеріальної, якщо можна буде це довести).
МЕТОД: надсилання листів з погрозами
Багато боржників по кредитам «вельми радіють», коли їм додому чи до їх родичів приходить по пошті лист, в якому говориться, що боржник шахрай, що його справа передана до прокуратури/поліції/СБУ, почато кримінальне провадження, про те, що завтра/через кілька днів (іноді вказують конкретну дату) чекайте на візит прокуратури/слідчого, представника банку, які будуть описувати ваше майно, відбирати дітей і т.д. Тобто, тут фантазія може розгулятись іще більше, адже, як відомо «папір витримає все». Іноді важко втриматись , щоб не засміятись, коли такі листи приходять у вигляді повісток в суд/поліцію/прокуратуру/СБУ, ще дотепніше, коли на таких листах зображують колючий дріт, наручники, камеру чи зображують, як працівники державної виконавчої служби виносять з будинку побутову техніку. Це все у сукупності також являють собою психологічний тиск на боржника. Особливо вразливі громадяни починають панікувати, прочитавши такий лист, і вдаються до необдуманих вчинків. Вигадливі кредитори можуть надрукувати ваш портрет чи фото (у вигляді фоторобота) з написом, що вас розшукують як боржника,/шахрая і т. д. і погрожувати, що такі портрети будуть висіти на всіх стовпах вашого міста чи села.
ПАМ’ЯТАЙТЕ, що ці листи варті лише того, щоб здати їх на макулатуру. Вони не несуть жодної інформативності, а лише вчиняють тиск на боржників. Приймати до уваги варто лише офіційні листи від банку, надруковані на форменому бланку за підписом уповноваженої особи, які містять відомості про суму заборгованості, пеню чи штрафи, чи офіційне попередження про необхідність сплати боргу по кредитному договору.
ЩО РОБИТИ?
1. Передбачити умови використання особистої адреси та адреси поручителів та інших членів сім'ї ;
2. Передбачити при укладанні договору особливості здійснення кореспонденції між клієнтом і банком. Зазвичай це виглядає так: Сторони договору домовились, що будь-яка кореспонденція надсилається поштою, рекомендованим листом з повідомленням на адресу банку та клієнта;
3. Ігнорувати такі листи і навіть не відкриваючи - знищувати або зберігати такі листи та використовувати їх, як доказ порушення права на недоторканість особистого життя в суді;
4. Направити лист кредитору з вимогою припинити надсилання таких листів, з посиланнями на порушення умов договору та чинного законодавства;
5. Подавати позов до суду про припинення втручання в особисте життя шляхом припинення надсилання таких листів (цим позовом можна ще й просити компенсації моральної шкоди та матеріальної, якщо можна буде це довести).
МЕТОД: безпосереднє відвідування боржника за місцем проживання
Такий метод останнім часом досить популярний та досить дієвий для кредиторів. Адже сам психологічний момент відвідування боржника представником банку чи колектора неабияк залякує боржника та примушує його вчиняти необдумані дії. Цей метод полягає у наступному: до боржника приїжджає один або кілька чоловіків (рідко це жінки), зазвичай у вечірній час або у вихідні чи святкові дні для того, щоб застати вдома боржника. Після того, як боржник відчиняє такому представнику кредитора двері чи впускає у помешкання - той починає методично звинувачувати боржника у порушенні умов договору чи діючого законодавства. Така розмова проходить на підвищених тонах, не даючи висловитись боржнику. Виходячи з реакції боржника представник починає або підсилювати погрози, або починає роздивлятись та вказувати на майно, яке може бути вилучено. Це надзвичайно збиває з колії людину. Згодом такий представник може пообіцяти списати частину боргу чи надати відстрочку по сплаті за умови вашої згоди. Після цього пропонує підписати якийсь документ. Будь-яка людина у стресовій ситуації не може об’єктивно оцінювати ситуацію, а особливо коли на тебе тиснуть та ще й коли підсвідомість людини вважає себе винною в тому, що вона не платить кредит. І у результаті людина може підписати будь-що, чи-то новий кредитний договір, чи-то нові зобов’язання по сплаті діючого кредитного договору. І те, і інше однаково принесуть шкоду боржнику.
ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ, що жодні представники кредитора є абсолютно чужими людьми, які не наділені жодними повноваженнями. Згадайте, що нас вчили в школі: що треба робити, коли до вас додому приходять незнайомі люди? ПРАВИЛЬНО - телефонувати в поліцію, якщо ні - то як мінімум не відкривати двері і не вступати в діалог з таким людьми. Представники кредиторів починають дратуватись, коли ви їм перешкоджаєте і знаєте та використовуєте свої права.
ЩО РОБИТИ?
1. Не відчиняти двері та не впускати таких людей в помешкання (житло, двір тощо);
2. У разі нав’язливості такої людини попередити її про те, що якщо вона не покине вашу приватну власність - ви викличете поліцію;
3. У разі, якщо ви впустили таку людину попросіть її представитись і покинути вашу приватну власність інакше - ви викличете поліцію, запишіть усі дані цього представника;
4. Якщо представник кредитора особливо нав’язливий - починайте знімати його на відео чи записувати на аудіо усю розмову (ви перебуваєте на території приватної власності - ви маєте право це робити);
5. Якщо ж це не діє - прямо телефонуйте у поліцію і говоріть, що стороння людина зайшла до вас у помешкання, погрожує і відмовляється піти (після такого дзвінка вони зазвичай тікають з погрозами, бо їх це дратує);
6. Паралельно зателефонуйте своєму юристу чи адвокату, який буде давати вам поради як діяти в тій чи іншій ситуації;
7. Попросіть представника поспілкуватись з вашим юристом чи адвокатом (зазвичай вони відмовляються бо бояться);
8. Нічого ні в якому разі НЕ ПІДПИСУЙТЕ;
9. У разі реальної загрози вашому життю, здоров’ю чи майну - ви маєте право застосувати фізичну силу (про це ви також можете попередити такого представника).
МЕТОД: збирання інформації про місце роботи, доходи і власність боржника
Це виключно протиправний метод, адже якщо ви не надали згоду на збирання, обробку та використання ваших персональних даних, то усі дії кредитора по поширенню, використанню чи збиранню будь-якої інформації про вас і ваших рідних - пряме порушення законодавства України. Такий метод може втілюватись у вигляді дзвінків і запитів по місцю роботи. Це робиться для того, щоб дізнатись розмір вашої зарплати (якщо роботодавець розумний - він ніколи і нікому не надасть будь-яку інформацію про свого працівника, тим більше дані про заробітну плату, що є конфіденційною інформацією). Дані про вас кредитори можуть випитувати в інших організаціях та установах, нерідко незаконним шляхом, зокрема, представляючись вашим ім’ям. Одним із способів незаконного збирання даних - соціальні мережі, де можна дізнатись про ваші додаткові номери телефонів, завантажити ваше фото, номери телефонів та адреси ваших рідних і близьких (не рідко це просто друзі). Яким згодом починають телефонувати чи надсилати листи з погрозами.
БУДЬТЕ УВАЖНІ, коли користуєтесь соціальними мережами, не розміщуйте там особистої інформації. Такі дані можуть бути використані у листах, телефонних дзвінках чи при особистому спілкуванні з метою вчинити на вас психологічний тиск.
ЩО РОБИТИ?
1. При укладанні кредитного договору переконайтесь чи банк бере у вас згоду на збір, використання, обробку та поширення персональної інформації, обумовлюйте порядок їх використання;
2. У разі використання даних, використання яких заборонено законом, або використання тих даних, які ви не вказували у кредитному договорі - надішліть листа банку з вимогою припинити таке правопорушення;
3. У разі продовження чи повторення правопорушення - подавайте позовну заяву до суду про припинення порушення права на недоторканість особистого життя (цим позовом можна ще й просити компенсації моральної шкоди та матеріальної, якщо можна буде це довести).
Усі вище перелічені методи широко використовуються банками та колекторами, вони не є вичерпними, політ фантазії таких кредиторів необмежений, але варто пам’ятати, що будь-який вплив на боржника за невиконання договірних зобов’язань має ЛИШЕ СУД. ТІЛЬКИ РІШЕННЯМ СУДУ з вас можуть примусово стягнути борг, ЛИШЕ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ ТА НА ПІДСТАВІ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА з вашої зарплатні можуть відраховувати частину для погашення боргу, ЛИШЕ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ ТА НА ПІДСТАВІ ВИКОНАВЧОГО ЛИСТА, якщо усі способи стягнення боргу не дають результатів державна виконавча служба має право накладати арешт на ваше майно чи конфісковувати його для погашення боргу. І це можливо лише тоді, КОЛИ У ВАШІЙ ВЛАСНОСТІ НАЯВНЕ ТАКЕ МАЙНО. Ця процедура єдина для усіх договірних відносин за кредитними договорами і лише у тому разі, коли у боржника немає грошей для погашення боргу, немає поручителів і немає заставленого майна. Та і це не гарантує, що буде саме так, адже у вас Є ПРАВО НА ЗАХИСТ У СУДІ, ви можете ОСКАРЖУВАТИ ОКРЕМІ ПОЛОЖЕННЯ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ І САМІ ДОГОВОРИ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ, ви можете ОСКАРЖУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ.
Ми ведемо до того, що відповідальність за несплату кредиту ви можете нести лише, якщо не виконували умови договору, закінчився його термін і пройшла процедура розгляду в суді, але НІЯК НЕ ЗА ТІЄЮ ІНФОРМАЦІЄЮ, ЯКОЮ БАНКИ ТА КОЛЕКТОРИ ПОРУШУЮТЬ ВАШУ ПСИХІКУ. В Україні діє верховенство права і ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
МАЙТЕ НА УВАЗІ, що усі вище перелічені дії кредиторів є прямим порушенням ст. 32 Конституції України, яка передбачає право кожного на невтручання в його особисте життя, крім того вони направлені на порушення норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних», крім того, за такі дії передбачається покарання, згідно з Кримінальним кодексом України.
Користуйтесь вашим правом на захист. В нашій практиці після того, як ми направляли від імені клієнтів листи з вимогами про припинення порушень - банки та колектори припиняти чинити на клієнтів тиск, іноді, навіть приносили свої вибачення за завдані незручності.
Знайте свої права та вмійте їх застосовувати, адже коли ви починаєте декламувати свої права кредиторам, які вам погрожують - вони відразу ж змінюють розмову з вами, бо розуміють, що ви КЛІЄНТ, а КЛІЄНТ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ і це потрібно пам’ятати. Кредитори користуються необізнаністю громадян і вільно ними маніпулюють собі на вигоду. А боржники під психологічним тиском беруть нові кредити ,позики і падають глибше у боргову яму.
shlyubniy-dogov_r.jpg
До сьогодні у сучасному суспільстві точиться дискусія щодо моральності та доцільності укладання шлюбних договорів між подружжям. Напевне, ви уже читали подібні статті, та ми вам пропонуємо ще раз зануритись в цю тематику та зважити усі негативні та позитивні моменти цього вкрай тонкого питання.
Глава 10 Сімейного кодексу України визначає, що шлюбний договір має право укласти подружжя до укладення шлюбу, або уже після реєстрації шлюбу. Шлюбний договір повинен містити перелік майнових прав та обов’язків кожного з подружжя, визначати порядок розподілу майнових цінностей, визначати майно, як індивідуальну власність когось із подружжя та умови отримання цього майна іншим з подружжя, умови користування ним. Шлюбний договір не регулює особисті відносини між подружжям, а також між батьками і дітьми. Крім того, шлюбний договір не може впливати на обсяг прав та законних інтересів дітей.
Загалом, шлюбні договори укладаються з тією метою, щоб уникнути проблем після розірвання шлюбу. Це стосується вирішення питань про розподіл майна, визначення місця проживання дітей та порядок їх утримання, порядок утримання іншого з подружжя тощо. Але деякі шлюбні договори містять перелік умов, за який шлюб буде підлягати розірванню. Тобто цей договір виступає інструментом автоматичного вирішення проблем між подружжям.
Більшість вважає, що шлюбні договори - це аморально, це прояв недовіри подружжя одне до одного, адже шлюби «укладаються на небесах». Люди консервативного погляду не сприймають цей договір, як надбання цивілізаційного розвитку суспільства, а навпаки засуджують такі правочини. Проте, зустрічаючись з проблемами, що стосуються шлюбу і його наслідків - починають замислюватись над важливістю такого договору.
Судова практика розлучень і поділу майна подружжя досить об’ємна і багатогранна. Багато різних ситуацій складається з людьми, що вирішили розірвати шлюб, але не можуть поділити майно чи визначити з ким і як буде проживати дитина, а постійні позови до суду на батьків по сплаті аліментів створюють ще більше проблем. Судові тяганини з цих питань тривають роками і постійно заважають нормально жити.
Варто погодитись з тим, що ніхто не застрахований від непередбачуваних ситуацій, тому досить суперечливим буде твердження будь-кого про те, що його шлюб проіснує вічно. Таких висновків досягти дає право практика участі у справах про розірвання шлюбу і поділу майна подружжя та практика справ про стягнення аліментів.
Наведемо простий приклад із життя і практики. Досить дружня та, з погляду, міцна сімейна пара опинилась під дією обставин та незалежних від них факторів, що врешті-решт спричинила розірвання їх шлюбу. Досить мирно та спокійно пройшло розірвання шлюбу, розійшлись, як-то кажуть «по-дружньому». Але коли стало питання поділу майна, визначення місця проживання дитини - це стало остаточною причиною розірвання їх відносин, навіть, як між людьми. У спільній власності подружжя залишився будинок, квартира, автомобіль і спільний бізнес. У питанні поділу майна досягти згоди не вдалось і шляхом тривалих судових розглядів, апеляцій і касацій майно поділили, але поділили так, що жодному із подружжя це не принесло задоволення і користі. У питанні визначення місця проживання малолітньої дитини була ще одна серія судових спорів, у якій виграла мати дитини, а для батька суд самостійно визначив час для відвідування. Ображений батько перестав давати колишній дружині гроші на утримання дитини, і та подала до суду позов про стягнення аліментів, за чим послідувала третя серія судових засідань, і тепер у примусовому порядку на утримання дитини батько повинен сплачувати певну суму грошей щомісяця. Що ж у результаті:
- абсолютно зіпсовані стосунки між подружжям (що негативно впливає на психіку дитини);
- за час судових спорів розірвані відносини між колишніми родичами зі сторони чоловіка і дружини, що знову ж має негативний вплив для дитини;
- витрачено 4 роки на судові розгляди і тисячі гривень на послуги юристів, адвокатів, тощо;
- зіпсовано масу нервів і здоров’я за час судових розглядів;
- поділено навпіл будинок, квартиру, автомобіль, що має результатом їх продаж, адже користуватись цим майном спільно немає можливості (і технічно і через зіпсовані відносини у т.ч.);
- припинено бізнес, адже майно підприємства поділено між подружжям (і чоловік і дружина втратили стабільне джерело доходів, а держава позбавилась ще одного платника податків);
- батько змушений бачитись з дитиною лише у дні і години, встановлені судом та повинен сплачувати певну суму аліментів на утримання дитини (знаючи, що ці аліменти буде отримувати і користуватись ними колишня дружина - він ніколи не сплатить більше, ніж того вимагає рішення суду);
- дружина має отримувати невелику суму аліментів, на які зобов’язана утримувати дитину і забезпечувати її усім необхідним.
Гадаємо, що будь-яка людина, прочитавши усі наслідки простого збігу обставин почне замислюватись над тим, як же можна було уникнути цих проблем. Одна із відповідей - шлюбний договір. Що ж у такому випадку міг вирішити шлюбний договір - розберемося детальніше. У договорі могли бути викладені наступні умови співжиття і відносин між подружжям після розірвання шлюбу, наприклад:
- після розірвання шлюбу дитина має право проживати у батька та матері рівну кількість днів (місяців тощо) на рік;
- на утримання дитини кожен із батьків сплачує тому, у кого проживає дитина протягом певного періоду певну суму коштів;
- батькам не забороняється у будь-який час відвідувати дитину і забезпечувати її усім необхідним;
- автомобіль, квартира, будинок і бізнес поділяються наступним чином: чоловіку залишається….., дружині залишається……;
- закріплюється, що особистою власністю чоловіка, що не підлягає поділу є……., дружини - ……;
Який же результат укладеного договору?
- зекономлено масу часу, грошей, здоров’я, нервів;
- дитина не страждає від зіпсованих відносин між батьками та не буде жертвою «поділу дитини» між рідними;
- стосунки колишнього подружжя і їх родичів зберігатимуться на рівні людських відносин;
- збережеться бізнес і майно у його незмінному стані;
- дитина буде забезпечена усім необхідним для її нормального росту і розвитку.
Варто пам’ятати, що укладення шлюбного договору - це НЕ ознака того, що подружжя може чи повинно розлучитись, це НЕ ознака недовіри подружжя одне до одного, це розумне і цивілізоване рішення. Необхідно викорінити цей стереотип із свідомості нашого суспільства, адже у будь-якій ситуації необхідно залишатися людьми. Якщо кохання чоловіка і дружини привело їх до укладення шлюбу, і якщо воно дійсно справжнє - їх шлюб буде тривати доти, доки вони того хочуть. Але якщо доля складеться так, що вони будуть змушені розірвати шлюб - то навіщо ускладнювати життя і псувати стосунки, перекреслювати усе, що було до того, змушувати страждати дітей?
Укладення шлюбного договору - це запорука впевненості у завтрашньому дні, упевненості в тому, що мати не залишиться сама з дитиною без допомоги батька, у тому, що дитина не залишиться без уваги обох батьків і впевненості в тому, що ніхто не зможе прийти і забрати майно чи житло, що нажите в шлюбі, бо так вирішив суд. Договір - на те й договір, що подружжя між собою домовляються про власні дії на випадок непередбачуваних обставин. Крім того, укладання таких договорів зменшить кількість фіктивних шлюбів.
Невже ми, страхуючи своє життя чи здоров’я, чекаємо, щоб настав нещасний випадок з нами для того, щоб отримати страхові виплати? Ми думаємо про власне майбутнє, але часто підпадаємо під вплив стереотипів у суспільстві, а згодом страждаємо від цього. Так, років 20 тому ніхто на теренах пострадянського суспільства навіть і не чув про шлюбний договір, а тим паче, укладав його. Проте час йде і суспільство змінюється, як і відносини всередині цього суспільства. Погоджусь із тим, що не всі українці готові до укладання таких договорів, проте заможні люди про це дбають у першу чергу, дехто піклується не лише про свій достаток, а й піклується про дітей і стосунки між людьми, які завжди потрібно підтримувати.
Отже, укладати шлюбний договір чи ні - Ваша справа, проте мудрі люди завжди вчиняють мудро.
zv_lnennya.jpg
Часто так буває, коли людина, бажаючи звільнитись , зустрічається з питанням «як правильно написати заяву на звільнення?» Керуючись думками роботодавця чи кадровика людина може написати заяву, розірвати трудові відносини, а згодом бідкатись, що після звільнення почались проблеми.
Такі проблеми можуть виникнути при постановці на облік до центру зайнятості, адже причина звільнення може вплинути на розмір допомоги по безробіттю. Крім того, при прийому на нову роботу людина пояснює причину свого звільнення, але розумний роботодавець завжди прочитає останній запис у трудовій книжці і зробить власні висновки.
Справа в тому, що багато людей не бачать відмінностей між звільненням «за власним бажанням» та звільненням «за згодою сторін». Так склався у суспільстві стійкий стереотип, що звільнення «за власним бажанням» - це вид звільнення, коли роботодавець ставить працівнику ультиматум - або звільняєшся за власним бажанням, або звільняємо по статті. Тому, роботодавці при прийомі на роботу працівника з насторогою читають запис у трудовій «звільнений з роботи за власним бажанням» та автоматично думає, що цю людину змусили звільнитись по тим чи іншим причинам. Є й інша сторона медалі стереотипу для цього виду звільнення - люди вважають, що якщо звільнився «за власним», значить була погана робота, погані умови, несправедливе ставлення керівництва, мала зарплата тощо. Але усі ці стереотипи - всього лиш стереотипи, які, чомусь не можуть викорінитись із нашої підсвідомості.
Отже, розберемось з цими двома видами звільнення і з особливостями написання заяв про звільнення.
1. Звільнення за власним бажанням. Цей спосіб розірвання трудового договору викладений у ст. 38 Кодексу законів про працю України. Дана стаття передбачає право працівника розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця за два тижні. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!!! ПОПЕРЕДИВШИ ЗА ДВА ТИЖНІ. Тобто, працівник не відпрацьовує два тижні після подачі заяви чи звільнення - працівник повинен конкретно написати в заяві, з якої дати він бажає бути звільненим, а дата написання самої заяви повинна бути такою, яка відрізняється від дати бажаного звільнення не менше ніж на два тижні. Якщо ж після написання заяви, по проходженню двох тижнів працівник продовжує працювати - його не може бути звільнено, окрім випадків, коли на це місце вже направлений новий працівник. Крім того, якщо роботодавець порушує законодавство про працю, то працівник може звільнитись у вказаний ним у заяві термін. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-26976-св 15 роз’яснив, що працівник має право розірвати трудовий договір з обов’язком двотижневого попередження, а не з двотижневим відпрацюванням.
Варто звернути увагу на те, що законодавець передбачає обставини, за якими попереджувати роботодавця за два тижні про звільнення не обов’язково, а останній повинен звільнити працівника у вказаний ним термін. До цих обставин належать:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на іншу роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягненню нею віку 14 років або за дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім'ї;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- інших поважних причин, що унеможливлюють продовження працювати на цій роботі.
2. Звільнення за угодою сторін. Про цей спосіб розірвання трудового договору у Кодексі законів про працю не написано майже нічого. П. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України декламує, що підставою для припинення трудового договору є угода сторін. В заяві про звільнення за угодою сторін працівник ставить бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви, а роботодавець, розглядаючи цю заяву вирішує задовольняти її чи ні. Саме у цьому полягає згода сторін, коли працівник і роботодавець спільно вирішують коли і як звільнитися працівникові. Є такі випадки, коли працівник перед тим, як звільнитися повинен передати матеріальні цінності, документи, тощо, на що необхідно певний час - то роботодавець виходить з інтересів підприємства при прийнятті рішення. АЛЕ, якщо роботодавець не погоджується звільняти працівника за угодою сторін, то він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника. У разі відсутності такого обґрунтування і відмови у звільненні - працівник має право не продовжувати працювати і вимагати через суд звільнення з роботи. Хоча, якщо письмова відмова надійшла працівникові - вона повинна містити причини неможливості її задоволення, умови, при яких заява буде задоволена і дата потенційного звільнення працівника. Якщо працівник з погоджується з цими причинами - він або переписує заяву, або на письмовій відповіді робить власноручний запис про те, що він погоджується бути звільненим за цих умов у визначений термін, що і виправдовує назву способу звільнення «за угодою сторін». Якщо ж працівник не погоджується на умови, викладені у письмовій відмові - він вправі звертатися до суду з позовом про її оскарження.
Таким чином, звільнення за згодою сторін і за власним бажанням мають різну правову природу та різні наслідки, тож при звільненні зверніть будь ласка увагу на причини звільнення та зміст заяви про звільнення, адже це може нести для Вас небажані наслідки та проблеми.
pol_ts_ya.jpg
Чимало ажіотажу останнім часом поширюється навколо питання пере форматування міліції в національну поліцію. Недопрацьовані нормативні акти, які потребують заміни новими чи внесення до них змін створюють ряд правових колізій з питань діяльності поліцейських, що можуть створити небезпеку для дотримання правопорядку в державі. Проте уряд і законодавці не сидять склавши руки і поступово починають врегульовувати питання діяльності поліцейських.
Створені підрозділи патрульної поліції у найбільших містах України викликали подив та, навіть, сміх у пересічних громадян, адже приступаючи до виконання своїх обов’язків нові патрульні поліцейські не мали жодних правових підстав виконувати ті функції, які на них були покладені. Проте, 7 листопада цього року став днем народження нової поліції з набуттям чинності Закону України «Про національну поліцію».
Проїжджаючи частенько по автодорозі Київ-Чоп можна зустріти кілька поліцейських кортежів, котрі патрулюють порядок дорожнього руху на цій ділянці. Присутність цих поліцейських у деяких водіїв викликає насторогу, у деяких - здивування, адже їм не відомо як себе вести у разі зупинки поліцейськими та не відомо які права та обов’язки на них покладені. Відповідь на це питання стала відомою 13 листопада 2015 року.
Саме з цієї дати набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 № 1395, який визначив коло повноважень патрульної поліції у сфері регулювання дорожнього руху.
Отже, патрульна поліція тепер виконує функції, притаманні ДАІ. Зокрема у питанні нагляду за дотриманням порядку дорожнього руху патрульні поліцейські мають право фіксувати порушення правил дорожнього руху та притягувати винних до відповідальності шляхом винесення постанови та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
1) постанова про адміністративне правопорушення виноситься за вчинення порушень:
- перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля;
- керування несправним, переобладнаним, незареєстрованим в установленому порядку транспортним засобом, без використання ременів безпеки та мотошоломів;
- порушення правил використання номерних знаків;
- порушення правил перевезення пасажирів;
- перевищення швидкості руху більш ніж на 20 км/год., порушення правил переїзду перехресть, проїзд на заборонені сигнали світлофора чи регулювальника;
- порушення правил переїзду залізничних переїздів;
- ненадання транспорту на законну вимогу поліцейському чи медичному працівнику;
- керування транспортним засобом без документів або без надання таких документів на вимогу поліцейського;
- порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, погоничами тварин, особами, що керують гужовим транспортом;
- випуск на лінію транспортних засобів, які не відповідають стандартам та вимогам законів;
- допуск до керування транспортним засобом водіїв у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння або під дією седативних препаратів;
- порушення правил перевезення небезпечних вантажів;
- порушення правил утримання автомобільних доріг, вулиць, тощо;
- порушення режиму праці і відпочинку водіїв.
У разі вчинення таких правопорушень особами віком від 16 до 18 років, поліцейські складають протокол про адміністративне правопорушення.
Оплата штрафу на підставі складеної постанови може здійснюватись на місці шляхом безготівкової оплати, про що платнику відразу отримує квитанцію.
2) протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається поліцейським у разі:
- повторного протягом року виявлення перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобіля;
- перевищення швидкості руху більш ніж на 50 км/год., порушення правил переїзду перехресть, проїзд на заборонені сигнали світлофора чи регулювальника, що спричинило аварійну обстановку;
- порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, автодоріг, іншого майна;
- невиконання вимог поліцейських про зупинку транспортного засобу;
- залишення місця ДТП;
- порушення вимог щодо користування спец сигналами;
- порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, погоничами тварин, особами, що керують гужовим транспортом, що спричинило аварійну ситуацію;
- порушення порядку видачі документів про технічну справність транспортного засобу, спеціального державного знака, державного зразка про укладання договору страхування цивільно-правової відповідальності;
- керування транспортним засобом водіїв у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння або під дією седативних препаратів;
- пошкодження автодоріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів, створення перешкоди для руху;
- порушення правил утримання автомобільних доріг, вулиць, тощо;
- невиконання законних вимог посадовими особами поліції.
Крім того, 13 листопада 2015 року набрав чинності спільний наказ Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 р. № 1452/735. Цим наказом визначено порядок перевірки водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно цього наказу огляд на сп’яніння може проводитись:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Визначити стан алкогольного сп’яніння поліцейський може за наступними ознаками:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Варто звернути увагу водіїв, що згідно положень Закону України «Про національну поліцію», державна автомобільна інспекція діятиме в структурі поліції до 31 грудня 2016 року, отже зупинятись доведеться, як на вимогу людини у формі патрульного поліцейського, так і на вимогу людини у формі ДАІ.
545_3.jpg
Сьогодні для нас зустріти людину з прозорою скринькою в руках, яка просить гроші на благодійні цілі - уже не дивно. Багато благодійних організацій залучають таких волонтерів для збору коштів, але останнім часом, шахраї почали користуватись добротою та співчутливістю українців і заробляти на цьому гроші. Тому, багато волонтерів жаліються на те, що українці перестали довіряти їм, тому і не допомагають, адже кожен свідомий українець вважає за свій обов’язок, хоча б трошки, але допомогти хворій дитині, воїнам АТО, вимушеним переселенцям, тощо.
Законодавці давно знають про таку проблему, і тільки у цьому році розробили та зареєструвати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо протидії зловживанням у сфері благодійності». Цим законом передбачається врегулювання діяльності благодійних організацій з питань публічного збору коштів з використанням скриньок.
За цим законом робота таких волонтерів буде врегульована і повністю регламентована, зокрема:
- кожна скринька для збору коштів повинна бути опломбована банком, у якому зареєстровано благодійний рахунок, на який ці кошти будуть перераховані;
- виїмка грошей зі скриньок відбуватиметься після 5 днів з дня її опломбування у приміщенні банку, де гроші відразу ж будуть переведені на рахунок благодійної організації;
- збір грошей у скриньки буде заборонений на проїжджій частині дороги та у всіх видах громадського транспорту;
- за порушення правил збирання пожертв у скриньки буде передбачена відповідальність у вигляді штрафу;
- за не оприлюднення звітів про використання зібраних коштів також передбачені чималі штрафи для керівників благодійних організацій;
- за присвоєння зібраних благодійних коштів передбачатиметься кримінальна відповідальність від штрафу, аж до позбавлення волі.
Цим законом передбачається зменшення та викорінення шахрайства у цій сфері, адже організації, які проводять публічний збір благодійних коштів у скриньки повинні бути належним чином зареєстровані, відкрити у банку рахунок, опломбувати там скриньки, усі без винятку гроші перераховувати на рахунок і звітуватись про їх використання. У разі недотримання цих норм - передбачена відповідальність.
Таким чином благодійники, які чесно здійснюють свою діяльність продовжать свою роботу без проблем, адже саме за такою схемою вони зараз і працюють, а всі інші «не чисті на руку» змушені будуть покинути цей «бізнес», інакше - відповідальність.
А як Ви ставитесь до волонтерів зі скриньками? Напишіть свою думку у коментарях
kredit.jpg
Часто ми зіштовхуємося з тим, що наявні доходи не можуть дозволити нам необхідні речі чи послуги. Саме тому ми йдемо в банк просити гроші в кредит. Серед великого різномаїття банків та фінансових установ є з чого обрати, визначивши найвигідніші умови кредитування. Та не всі банки і фінансові установи можуть надати вам кредит, адже одні вимагають безперечну кредитну історію, інші - надають кредити лише своїм клієнтам, ще одні ж вимагають наявність відповідних доходів. Тоді, з відчаю ми змушені шукати інших кредиторів і часто потрапляємо в руки шахраїв, які з радістю готові нажитися на вашій потребі у грошових коштах.
На прикладі одного із випадків у нашій практиці ми хочемо застерегти вас і попередити про можливі махінації з вашими коштами під час оформлення кредитів чи позик. До нас звернувся клієнт з проханням допомогти. Проблема полягала у тому, що клієнту терміново потрібно було отримати гроші в сумі 40 000 гривень. Після того, як ряд банків йому відмовили, він побачив в одній із місцевих газет оголошення про надання кредитів без довідок, поручителів, застави та проблем всього за кілька хвилин.
Клієнт звернувся за оголошенням і поїхав укладати договір. Йому пояснили, що він підписує договір за яким повинен сплачувати щомісяця суму коштів у розмірі до 600 гривень. Такі ж оплати здійснюють й інші їх клієнти. І тоді, коли набереться необхідна сума з таких щомісячних оплат - йому нададуть позику (зверніть увагу - ПОЗИКУ, а не КРЕДИТ, про це поговоримо далі). А для того, щоб прискорити цей процес - клієнт повинен був заплатити 3 000 гривень одразу для просування у черзі на отримання кредиту. Клієнт так і зробив. Підписав договір, оплатив вищевказані суми і з надією, що обіцяну позику отримає через два-три тижні.
На протязі цього часу клієнт став сумніватися у прозорості своєї угоди і звернувся до нас за юридичною допомогою. Проаналізувавши інформацію клієнта, зробивши експертизу договорів, підписаних ним, ми прийшли до висновку, що це банальна афера для незаконного збагачення за рахунок довірливих людей, які потребують гроші. Адже договір, підписаний клієнтом - це не договір позики, і, навіть, не гарантія отримання позики. Був і ще один договір підписаний клієнтом, за яким клієнт оплатив 3 000 гривень за ксерокопіювання його документів та усне консультування (це та сума, яку клієнт заплатив, нібито для прискорення отримання позики ).
Схема афери виглядає так:
1. Клієнт укладає договір за яким бере участь у програмі (умови програми додані до договору) для отримання у майбутньому позики;
2. Для отримання позики клієнт повинен отримати сертифікат;
3. За умовами програми клієнт повинен отримати персональний код для участі у розіграші сертифікатів;
4. Для отримання сертифікату клієнт сплачує щомісяця суму 600 гривень і повинен щомісяця направляти листом до установи пропозицію для участі у розіграші сертифікатів;
5. У пропозиції для розіграшу клієнт вказує суму, яку вже сплатив до установи і суму, яку зобов’язується сплатити у разі отримання сертифікату;
6. Конкурсна комісія установи приймає ці пропозиції та визначає, хто візьме участь у розіграші сертифікатів, які проводяться два рази на місяць;
7. Перевагу на отримання сертифікату отримує клієнт, що сплатив найбільшу суму внесків, або зобов’язався сплатити найбільшу суму у разі отримання сертифікату;
8. Якщо клієнт виграє сертифікат - він зобов’язується сплатити заявлені ним у заявці кошти плюс 3 000 гривень розподільчого платежу (той платіж, який нібито прискорює отримання позики, що був сплачений клієнтом);
9. Після отримання сертифікату клієнт має право укласти договір позики з установою, забезпечивши поручителів або заставу майна.
Схема доволі проста, зважаючи на довірливість людей. Коли тобі розповідає приємна молода дівчина про переваги їхніх послуг, і про те, що позику отримаєте за тиждень, більшість людей не читаючи договори зі складною юридичною термінологією та чисельними посиланнями на норми законодавства - підписують їх і стають рабами таких установ. Адже за невиконання умов договору передбачена відповідальність, яка б’є в найболючіше місце - по кишені людей.
З юридичної точки зору, укладені клієнтом договори не містять ознак шахрайства, складені з дотриманням вимог чинного законодавства і оскаржити їх законність вкрай важко, подекуди неможливо, адже угода підписана і підлягає виконанню.
Ми надали клієнту юридичну допомогу і дали повний алгоритм дій для того, щоб у законний спосіб розірвати договір і припинити виплачувати незаконні суми. А шахрайська схема полягає лише утому, що під час укладання договору консультант розповідає клієнту одне, а довірливий клієнт підписує договір, в якому зазначено зовсім інше. Причому слово «позика» дуже рідко згадується у договорі, і жодного зобов’язання та жодних гарантій того, що договір позики буде укладено - в умовах договору не прописано!!!
Тобто, установа зняла з себе усю відповідальність за власні дії, щодо надання чи ненадання позики, а клієнта просто посадила на «голку» через яку дуже зручно законним способом викачувати гроші.
Для того, щоб у подальшому не ставалося таких випадків ми роз’яснимо вам нюанси законодавства, що стосуються надання/отримання кредитів і позик.
КРЕДИТ і ПОЗИКА це РІЗНІ РЕЧІ! Про це варто пам’ятати, адже, згідно положень ст. 1046 Цивільного кодексу України позика - це договір, за якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відсотки за позикою визначаються сторонами у договорі позики. Позику можуть надавати, як фізичні особи, так і юридичні особи.
Кредит, згідно положень ст. 1054 Цивільного кодексу України - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відсотки за кредит передбачаються в договорі ОБОВ’ЯЗКОВО. Але надавати кредит мають право тільки фінансові установи.
Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Тобто, перед тим, як вирішити брати кредит чи позику - визначтесь з яким видом отримання грошей ви маєте справу. Якщо вам обіцяють кредит - переконайтесь, що установа, яка пропонує вам кредит є фінансовою установою і має на це право. Якщо ж ви хочете отримати позику - будьте уважні, укладаючи договір, у ньому повинні бути прописані усі нюанси, щодо передоплати, виплати, строків, відсотків, гарантій, тощо. У випадку з нашим клієнтом, навіть, якщо б він уклав з тією установою договір позики (сплативши при цьому значку кількість коштів) - не факт, що сплачені ним кошти були б зараховані, як частина позики, яку він уже повернув. Та й схема доволі дивна, клієнт може отримати 40 000 гривень позики, якщо сплатить 15 000 гривень, та й це не факт.
Ми застерігаємо вас не укладати сумнівних угод і не підписувати будь-які договори і зобов’язання не перечитавши спочатку цей договір. Якщо договори чи угоди насичені складною юридичною термінологією, посиланнями на законодавчі акти - зверніться до фахівця. Покажіть йому цей договір і вам пояснять усі нюанси укладання та виконання такого договору, адже це у ваших інтересах, бо стосується лише вас і ваших коштів.
Для прикладу ми розповіли вам про один випадок з практики, але це одна крапля в морі недовіри та шахрайства. Установа, що пропонувала в газеті кредит, обіцяла позику, а фактично кинула клієнта в боргову яму, навіть не є фінансовою установою, основним видом діяльності цієї установи є діяльність у сфері права. Тобто, ви самі можете здогадатися, що працівники такої установи добре знають нюанси та колізії законодавства, і використовуючи довіру людей, абсолютно законним способом витягують з людей гроші.
Будьте обережні, підписуючи будь-які договори, Ваша безпека і Ваше благополуччя залежить від Вас!
d_ti-z-bagatod_tnikh-s_mey-p_lgi-transport.jpg
У своїй статті «Багатодітні сім'ї - статус є, пільги чекаємо…» ми розповідали про те, що багатодітні сім'ї України зіткнулися з проблемою ненадання пільг у зв’язку з відсутністю бланків посвідчень. До цього часу фінансування для виготовлення бланків посвідчень батьків та дитини з багатодітної сім'ї не виділялось, а питання з наданням пільг таким категоріям громадян вирішена не в повному обсязі.
З питанням надання пільг та знижок на комунальні послуги та паливо усе вирішено, адже місцеві державні адміністрації на підставі документів, які подають багатодітні сім'ї разом із підприємствами, що постачають послуги забезпечують цих людей пільгами. Актуальним залишається питання забезпечення пільгами дітей з багатодітних сімей, адже Закон України «Про охорону дитинства» говорить про те, що діти з багатодітних сімей мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті.
Діти, не маючи посвідчень не можуть їх пред’явити водіям та контролерам громадського транспорту і змушені платити за проїзд у повному обсязі, що істотно впливає на фінансовий стан багатодітної сім'ї.
Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2015 р. № 210/59/208-15 роз’яснив, що пільги дітям з багатодітних сімей щодо безкоштовного проїзду повинні надаватись, про це, навіть, домовлено з Мінінфраструктури. Проте, для того, щоб користуватися цією пільгою діти повинні мати з собою у транспорті наступні документи:
- довідку про склад сім'ї, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 № 204 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.09.2003 за № 709/8030);
- копії свідоцтва про народження дитини, завіреної печаткою районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад (для дітей віком від 6 до 16 років);
- оригіналу документа, що посвідчує особу, з фотокарткою (учнівський квиток - для дітей від 6 до 16 років; студентський квиток або паспорт - для дітей від 16 до 18 років).
Залишаються відкритими питання - навіщо дітям давати таку кількість документів для проїзду в транспорті (особливо тим, хто користується ним кожного дня)? Скільки часу водій чи контролер витрачатиме на постійні перевірки наявності і справжності цих документів у дитини? Навіщо взагалі довіряти дітям постійно носити з собою ці документи і хто нестиме відповідальність за безкоштовний проїзд за підробленими документами і що робити, коли дитина не взяла з собою хоча б один із вище перелічених документів?
Законодавець до цього часу не може зрозуміти, що нормативний акт, написаний на папері повинен спочатку вивчитись у дії на практиці, а згодом опубліковуватись. Цю проблему можна вирішити дуже просто, надавши місцевим державним адміністраціям на підставі цих же документів видавати одну просту довідку з фотографією дитини, яка міститиме усі необхідні дані про дитину. Це спростить процедуру безкоштовного проїзду дитини, забезпечить безпеку від підроблених документів (довідка міститиме підписи і печаті посадових осіб у тому числі і на фотографіях), убезпечить від випадкової втрати чи крадіжки документів, що посвідчують особу дитини. А у разі втрати такої довідки - її можна буде так само легко відновити.
Сподіваємось, що законодавець після чисельних звернень громадян і перевізників (адже їм це також складе певний дискомфорт) зрозуміє, що пора внести зміни до діючих законодавчих актів, або виділяти кошти на виготовлення посвідчень.
vidacha-dokument_v.jpg
Міністерство юстиції України запустило пілотний проект зі спрощенням доступу громадян до адміністративних послуг. Зокрема це стосується оформлення та видачі свідоцтв про народження дітей. Згідно з цим проектом спеціалісти органів юстиції працюватимуть безпосередньо у пологових будинках та видаватимуть свідоцтва про народження дітей майже одразу після їх народження.
Таке рішення, на думку Міністерства, спростить громадянам процедуру отримання першого документа новонародженого, адже не доведеться додатково збирати документи, йти до органів юстиції, стояти в черзі, щоб отримати цей документ.
Пілотний проект у цьому році стартував у Львові, згодом він буде поширений на інші міста країни. Варто зазначити, що таким досвідом Міністерству юстиції варто поділитися з Міністерством соціальної політики, адже отримати свідоцтво про народження дитини - процедура набагато простіша, ніж оформлення соціальної виплати на цю дитину. Спеціалістам, що працюватимуть у пологових будинках варто надати функції з оформлення соціальних виплат на дитину, одночасно з оформленням та видачею свідоцтва про народження. Така новація 100% знайде своїх прихильників та матиме успіх.
Виділення окремого спеціаліста, що оформлятиме документи безпосередньо в пологових будинках буде затратним для бюджету, Міністерствам варто було б подумати над об’єднанням функцій спеціалістів різних міністерств, або розробити та запровадити нові технології електронного оформлення пільг, документів, тощо, яке е потребуватиме ані щомісячної оплати праці багатьох спеціалістів, ані витрат часу і нервів на збір потрібних документів та довідок.
Сподіваємося, що такі новації й надалі будуть впроваджуватись в житті нашої держави і суспільства, поступово наближаючи Україну до євро спільноти.
elektronn_-grosh_.jpg
З розвитком інформаційних технологій електронні гроші набирають все більшої популярності в Україні. Ряд нормативних актів України закріпив офіційно статус електронних грошей, зокрема це Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ.
Ці нормативні акти визначають, що електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.
Підприємці України, зокрема фізичні особи-підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування запитали у Міністерства економічного розвитку та торгівлі України стосовно можливості проведення розрахунків, використовуючи електронні гроші.
Міністерство, натомість, відповіло листом № 3132-04/18028-02, в якому визначено, що виходячи з особливостей спеціального режиму оподаткування фізичні особи-підприємці платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи.
Варто зазначити, що це не є прямою забороною використовувати електронні платіжні системи підприємцями, адже Закон дає право всім охочим користуватися електронними грошима в межах чинного законодавства.
Разом з тим, якщо фізична особа-підприємець платник єдиного податку буде використовувати у своїй діяльності електронні гроші, то вона зобов’язана сплачувати податок за ставкою 15%, як така, що застосовує інший спосіб розрахунків (підпункт 3 пункт 293.4 статті 293 Податкового кодексу України).
slaboalkogoln_-napo_.jpg
Як відомо з 1 липня 2015 року підприємці, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями повинні придбати ліцензію для продовження своєї діяльності. Однією із новинок цих змін стало віднесення пива до розряду алкогольних напоїв, отже і на продаж пива також потрібна ліцензія. У податківців запитали, чи потрібно придбавати ліцензію для торгівлі слабоалкогольними напоями, такими, як «Лонгер», «Джин-Тонік», «Бренді-Кола» та «Ром-Кола».
Податківці визначили, що для продажу таких саме слабоалкогольних напоїв придбавати ліцензію також потрібно, як і для продажу пива чи інших алкогольних виробів. Працівники фіскальної служби пояснили це тим, що відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
А згідно законодавства, слабоалкогольні напої - це алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 % об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Таким чином, податківці дійшли висновку, що слабоалкогольні напої - це ті ж алкогольні напої, тому і для їх продажу необхідно мати ліцензію, зокрема для торгівлі такими напоями, як «Лонгер», «Джин-Тонік», «Бренді-Кола» та «Ром-Кола».
image-_2_.jpg
У час, коли країна вже більше року перебуває у стані запровадження «особливого періоду» питання щодо проведення мобілізації військовозобов’язаних стоїть, як ніколи гостро. Під час проведення перших хвиль мобілізації актуальними питаннями залишались питання відстрочки від призову за мобілізацією, строки перебування на службі, матеріальне забезпечення військових та їх сімей, тощо.
Тепер, же під час проведення шостої (маємо надію, що останньої хвилі мобілізації) постає питання чи може держава покликати за мобілізацією військових, що уже були звільнені з військової служби, яку проходили під час попередніх хвиль мобілізації.
Парламент України у травні цього року дозволив державі мобілізувати військових повторно. Але, як і кожен нормативний акт, вищевказане рішення також має нюанси. Розберемося детально:
1. У березні 2015 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» і визначила особливості проходження військової служби у резерві під час особливого періоду. Змінами, внесеними до Закону народні депутати визначили, що під час дії особливого періоду, особи, які звільнені зі строкової військової служби, а також з військової служби за мобілізацією, які за станом здоров’я придатні до подальшого несення служби в обов’язковому порядку зараховуються у військовий резерв, де і продовжують службу. Таке зарахування до резерву передбачає укладення контракту з військовозобов’язаним, розривати який заборонено до закінчення особливого періоду. Отже, контракт, як одна із форм волевиявлення кількох осіб (сторін) втрачає свою сутність під час особливого періоду, адже підписати його доведеться всім.
У разі ж відміни особливого періоду, то контракт підписується військовозобов’язаним на добровільних засадах.
2. У травні 2015 року були внесені зміни до Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, де були визначено, як включають до резерву військових на час дії особливого періоду.
3. У червні 2015 року набули чинності зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема до ст. 23, яка визначає підстави надання відстрочки від призову за мобілізацією. Так, не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Це означає, що з червня цього року, демобілізовані військові будуть зараховуватись до військового резерву та можуть бути мобілізовані повторно, але тільки за їх згодою. Усі ж інші військові, які були демобілізовані до червня 2015 року можуть бути повторно мобілізовані лише після 6 місяців з дня звільнення з військової служби, але і у цьому випадку важливу роль грає згода військовозобов’язаного на його повторну мобілізацію. Залишається дискусійним питання про порядок повторної мобілізації осіб, які після звільнення з військової служби служили в лавах Збройних Сил України на умовах контракту, проте, якщо законодавець не передбачив це положення у змінах до Закону, то регулювання цього питання не має місця і не може бути реалізованим.
suddya.jpg
Вища рада юстиції удосконалила порядок подання скарг на дії суддів та прокурорів. Для цього Вищою радою юстиції було затверджено зразки заяв, які можуть бути подані громадянами, юридичними особами та їх представниками. Заяви, зокрема, подаються щодо поведінки судді, що може стати підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також щодо порушення суддею або прокурором вимог щодо несумісності його посади з діяльністю, забороненою Конституцією України та Законами України.
Такі заяви (скарги) подаються до Вищої ради юстиції особисто або через представника. Варто звернути увагу на те, що анонімні заяви не будуть розглянуті, а також, що у разі виявлення громадянином чи юридичною особою дій судді чи прокурора, які підпадають під визначення злочинних дій - таку заяву Вища рада юстиції рекомендує подавати до правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють антикорупційну діяльність.
Звернення до Вищої ради юстиції може мати наслідком для судді чи прокурора - притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Дуже важливим моментом є доказовість вчинення протиправних дій суддею чи прокурором, адже безпідставні заяви також не будуть розглядатись. Вища рада юстиції звертає увагу на те, що якщо скаргу подав адвокат, а її зміст не відповідає дійсності, то адвокат також може понести дисциплінарну відповідальність за такі дії.
Зразки заяв можна завантажити на сайті - http://jurhelpkorostyshiv.jimdo.com/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97-3/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-14/
bagatokvartirniy-budinok.jpg
Цю статтю ми вирішили написати з метою викриття недосконалості українського законодавства. Уся інформація, що міститься в статті відповідає дійсності та взята з реального практичного досвіду. Для того, щоб не лякати усіх власників квартир, ми попереджуємо що мова йтиме лише про багатоквартирні будинки одноповерхового типу. Проте, загальна інформація про зміни в законодавстві, стосовно багатоквартирних будинків буде корисною для усіх без винятку власників квартир.
Отже,за юридичною допомогою до нас звернулася власниця квартири у одноповерховому багатоквартирному будинку, що поділений на 4 квартири. Проблема склалася в тому, що земельна ділянка навколо цього будинку належить міській раді, тобто власником є територіальна громада міста. Проблем із земельною ділянкою не виникало б, якби міська рада одного дня не знесла вбиральню, як незаконну забудову, якою користувалися усі жителі будинку. Більше того, виникли проблеми у обслуговуванні цього будинку, адже будинок був побудований ще у 1917 році, має маленьку площу, не має опалення, водопостачання, водовідведення і газопостачання відсутнє. Фактично жителі будинку потребують невеликої площі навколо будинку для того, щоб розмістити вбиральню, поскладати дрова на зиму, та мати можливість хоча б іноді провести поточний ремонт будинку. Реалізувати усе це дуже складно на чужій земельній ділянці. А серед усіх власників квартир і жителів будинку саме ця громадянка виявилась найбільш активною і відповідальною, адже вирішувалась доля усього будинку.
Клієнтка розповіла, що квартира перейшла до неї у власність на підставі договору дарування квартири, яку подарувала їй мати. Мати ж отримала квартиру у спадок від свого чоловіка, який у 2003 році звертався до міської ради і рішенням сесії йому було виділено у власність земельну ділянку біля своєї квартири. Але, на жаль оформити право власності на землю він не встиг і це право втратили усі наступні власники квартири. Це сталося внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України, який у ст. 42 прописав особливості отримання земельної ділянки власника багатоквартирних будинків.
З цим проханням клієнтка звернулася до міської ради і отримала відмову, мовляв земля під багатоквартирними будинками надається у власність чи оренду лише ОСББ (об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків), що вимагає створення юридичної особи і чималий клопіт та відповідальність. А враховуючи надприродну байдужість інших власників квартир будинку - цей варіант є нереальним.
Проаналізувавши чинне законодавство, судову практику ми вирішили піти іншим шляхом і через суд домагатися виділення квартири у окреме домоволодіння, що дозволить потім вільно звертатись до міської ради за отриманням земельної ділянки і перешкод цього разу не мало б бути. Узагальнивши судову практику ми вирішили, що у нашому випадку це абсолютно реально та ефективно. Для цього суду необхідні лише докази права власності на квартиру та висновок про технічну можливість виділу квартири в окреме домоволодіння. Галузевими інструкціями Міністерства будівництва визначено,що такий виділ можливий лише тоді,коли виділена частина буде ізольованою від інших, не матиме спільних проходів, комунікацій тощо. У нас же наявна квартира, що згідно цивільного законодавства є уже ізольованим приміщенням, придатним до житла, а враховуючи відсутність жодних спільних комунікацій - це взагалі подарунок для експерта. Згідно вищевказаних інструкцій такий висновок може дати БТІ або інша установа, що має відповідні ліцензії. Після звернення до місцевого БТІ нам дали позитивну відповідь і пообіцяли надати такий висновок. Згодом, дізнавшись про мету отримання земельної ділянки – на диво такі висновки перестали даватись БТІ. Хтозна, може це якась помилка чи співпадіння, але тим не менше...
З надією отримати земельну ділянку ми з клієнткою збирали документи до суду. Усі питання залишалися за часом. Але, як і у дорогих голлівудських комедіях свою роль зіграв випадок. Цим випадком стало прийняття Верховною Радою України Закону України «Про порядок управління багатоквартирними будинками». Цей закон мав би вступати в дію з 1 липня. Враховуючи час для отримання технічного висновку, часу розгляду судом позову – можливим затягуванням відповідачем (міською радою) ми дійшли висновку, що позов не розглянеться, а як і розглянеться - то безрезультатно,враховуючи новоприйняті зміни.
Що ж стало перешкодою для подання позову і що ж такого прописано у цьому законі?
Увага, це стосується усіх власників квартир.
Отже,найпершою новелою закону стала заборона поділу чи виділу квартири у окреме домоволодіння. Весь багатоквартирний будинок, за винятком квартир стає спільною сумісною власністю усіх власників квартир цього будинку. Таким чином вчинити будь-які дії щодо під’їзду, горища, земельної ділянки стало можливим за згодою усіх власників квартир. Крім того, управління будинком переходить у руки власників квартир. Відтепер багатоквартирним будинком може управляти ОСББ, загальні збори власників квартир і уповноважена особа, обрана цими ж зборами. Якщо протягом року не сформується хоча б якийсь із цих органів управління - міська влада матиме право ставити свого управляючого будинком, що буде приймати рішення від імені усіх власників квартир.
Таким чином ми опинилися в пастці закону - управляти будинком і землею, що навколо нього без згоди усіх власників квартир – нереально, а згоду на будь-що давати ніхто не хоче, всі пасивні.
Вирішення цього питання можливе лише на законодавчому рівні, таким чином клієнтка вирішила звернутись до депутата Верховної ради. Юристи депутата вивчили це питання і прийшли до аналогічного висновку безвихідності. Порекомендували лише вимагати у міської ради наводити лад на своїй земельній ділянці, але ж як це можливо зробити, коли Закон прописав, що земля під багатоквартирним будинком перебуває у спільній сумісній власності усіх власників квартир. А ініціювати зміни в законодавства для вирішення цієї проблеми депутат не вбачає за необхідне.
Залишається один вихід – звертатися до суду з позовом до усіх власників квартир з метою встановлення порядку користування земельною ділянкою. Прибудови відтепер робити незаконно, а з такими сусідами ще й нереально, отже доводиться пристосовувати свою маленьку квартиру для того, щоб хоч трохи мати натяк на нормальні житлові умови.
Нехай цей приклад стане для всіх тих, хто маючи у власності будинок, квартиру, земельну ділянку тощо і не оформлює право власності на них, уроком. Адже від змін до законодавства не застрахований ніхто, а право власності є, було і буде гарантією збереження Вашого майна.
1345292390_0_6ff54_5fcac39a_orig.png
Президент України підписав закон, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір». Ці зміни передбачають збільшення ставок судового збору за подання заяв до суду. Крім того, законом визначено нове коло осіб, які звільняються від сплати збору.
Майже усі ставки судового збору, зокрема мінімальні, збільшено у два рази, таким чином звернутися до суду із простою заявою про розірвання шлюбу буде коштувати більше 500 гривень, і це при умові, якщо мінімальну заробітну плату не будуть збільшувати.
Крім того, з 1-го вересня 2015 року від сплати судового збору звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8 ) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом";
Таким чином, органи державної влади будуть змушені платити судовий збір за звернення до суду, а враховуючи невеликі кошториси цих установ, можна прийти до висновку, що звернутися до суду зможуть лише вищі органи влади. З одного боку це буде полегшенням для бізнесу, котрий потерпає від нескінченних позовів податкових органів, з іншого - це перешкода для захисту прав громадян, адже державні органи звертаються до суду не лише за захистом власних інтересів, а й для захисту громадян, яких цей орган представляє.
11_22.jpg
В час масового переходу суспільних відносин у площину дистанційності та оперативності, відносини, що утворюються у сфері звернення громадян до органів державної влади, підприємств, установ, організацій - це найперша сфера, що підлягає модернізації. Саме тому Парламент розглянув проект змін до Закону України «Про звернення громадян», внесений Президентом України і прийняв ці зміни на початку липня цього року.
Новоприйняті зміни дають можливість кожному громадянину направити звернення (скаргу, пропозицію, заяву) до органу, наділеному владними повноваженнями по електронній пошті, не використовуючи при цьому електронний цифровий підпис. Звернення, що направляється електронною поштою має такі ж вимоги, як і звичайне звернення (але без підпису автора). Відповідь на таке звернення можна отримувати у будь-який спосіб. Зміни визначають, що порядок розгляду таких електронних звернень повинні розробляти самі державні органи.
Крім того новинкою у Законі стало введення поняття електронної петиції. Під цим поняттям мається на увазі таке ж електронне звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, яке розміщується на офіційних сайтах цих органів державної влади і кожен громадянин, що бажає підтримати цю петицію залишає на офіційному сайті свої дані (у тому числі адресу електронної пошти) і, таким чином підписується під петицією.
Варто звернути увагу на те, що петиція буде розглянута і надана на неї відповідь за умови, коли під нею підпишуться не менше 25 000 чоловік протягом 3 місяців.
Сподіваємось, що державні органи розроблять ефективні порядки розгляду електронних звернень, адже з одного боку - це спрощує громадянам процес звернення до держави, а з іншого відсутність обов’язковості підпису під електронним зверненням дає можливість зловживати цим, і підписуючись під чужим іменем можна відправити безліч звернень. А це перетворить роботу державних органів на безкінечну процедуру відписок на звернення, а часу для здійснення власних повноважень не залишиться.
Новоприйняті зміни набудуть чинності після 3 місяців з дня опублікування.
elektroenerg_ya.jpg
Сьогодні надзвичайно актуальною є проблема підвищення тарифів за комунальні послуги, у тому числі і за електроенергію. Останні зимові місяці показали, що за здорожченням газу населення переходить на електричне опалення, що змушує споживати електроенергії більше, та і виходить це трохи дешевше, ніж опалювати газом. Але підвищення тарифів на електроенергію, на жаль, не означає підвищення якості її постачання.
Виникає питання, якщо збільшується вартість послуги, то чи має право споживач на покращення якості цієї послуги? - Безперечно!!! На сьогоднішній день не є дивним спостерігати, як ввечері електрична лампочка мигає, як на дискотеці, а побутові прилади не можуть нормально функціонувати без додаткового встановлення стабілізатора напруги. За що ж платимо?
Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України у своєму листі № 3087/15 / 61-15 нагадала споживачам, якщо електроенергія, що постачається не відповідає якості, або параметрам, що встановлені у договорі з вини постачальника, то сам постачальник несе відповідальність перед споживачем і повинен сплатити йому штраф у розмірі 25% вартості такої електроенергії.
Але ж як стягнути з енергопостачальної компанії штраф на користь простого споживача?
Для початку варто детально вивчити умови договору про енергопостачання, там повинні бути чітко вказані показники чи параметри якості електроенергії, що постачається. Наприклад: параметри постачальної електроенергії становлять - 220 вольт, 4 ампери (я не електрик - навожу приблизні показники). Отже, під час припинення постачання електроенергії з вини постачальника, або постачання її з перебоями - це порушення умов договору і його потрібно ОБОВ’ЯЗКОВО зафіксувати!
Для фіксації порушення умов постачання електричної енергії необхідно викликати представника енергопостачальник і скласти двосторонній акт, про те, що електроенергія постачається за межами параметрів, встановлених у договорі. Погодьтесь, поки представник компанії приїде (якщо взагалі приїде), то електроенергія може постачатись нормально, або відновитись, якщо вимикалось постачання. Отже, викликати представника не дуже результативно, але що ж робити, коли порушення явні, а представник не їде? - Озбройтесь відеокамерою чи будь-яким пристроєм, що здатен знімати відео чи фото. Але це тільки при умові, якщо Ваш лічильник чи стабілізатор показує у режимі реального часу рівень напруги чи потужності електроенергії в мережі. Для цього можна викликати спеціаліста, який спеціальним сертифікованим приладом здійснить вимір та фіксацію цих перепадів. Вартість виклику такого спеціаліста суд покладе на постачальника електроенергії, якщо виноситиме позитивне для Вас рішення.
Якщо ж все таки, наслідки перепадів чи постачання електроенергії з перебоями дали про себе знати (а це може вилитись у псування побутової техніки, виводу її зі строю), то докази постачання неякісної електроенергії (акти, відео докази) стануть Вам у пригоді. У нашій практиці був випадок, коли споживач часто помічав, що електроенергія постачається з перепадами.
Один із таких випадків він зафіксував на телефон, на лічильнику електроенергії протягом 5 хвилин напруга у мережі змінювалась від 110 до 370 Вольт. Внаслідок цього у нього зіпсувався холодильник, телевізор, музичний центр та мікрохвильова піч. Ми залучили спеціаліста, який надав висновок, що ці прилади вийшли зі строю внаслідок перепаду напруги. З цими доказами ми звернулися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих неякісним постачанням електроенергії та відшкодуванням моральної шкоди. Енергопостачальна компанія довго затягувала процес, надаючи клопотання про проведення всіляких експертиз. У результаті ми домоглися відшкодування 13 000 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.
Варто звернути увагу на те, що, якщо прилади були зіпсовані, то для відшкодування їх вартості необхідно мати технічну документацію на ці прилади, а також встановити вартість цих приладів на момент псування. У споживача не було документів на холодильник та музичний центр, тому їх вартість не врахована була судом і не була відшкодована. Витрати на проведення усіх експертиз були покладені на енергопостачальну компанію.
Зверніть увагу на те, що енергопостачальна компанія буде також проводити перевірку Вашої електромережі на предмет належного її використання. Адже, якщо Ви користувалися електромережею не за призначенням, отже, порушували умови договору, то постачальник електроенергії не нестиме жодної відповідальності.
Таким чином, у разі перебоїв зі світлом - фіксуйте ці випадки, викликайте представника постачальника, складайте двосторонній акт, або фіксуйте перепади напруги на відео, адже у разі настання негативних наслідків - Ви зможете захистити себе, як споживача та власне майно.
antikorupts_yna-programa-p_dpri_mstva1.jpg
В ритмі сучасних реформ і намагання удосконалити суспільні відносини у державі, все більше інструментів та важелів утворюється для протидії корупційним проявам у державі. Прийняття Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» від 14.10.2014 № 1699- VІІ окреслило основні проблеми та варіанти їх вирішення з метою подолання корупції в державі. Однією з новел таких заходів є розробка підприємствами, установами та організаціями власних антикорупційних програм, нагляд за їх дотриманням та виконанням.
Законом України «Про запобігання корупції» передбачено, що юридичні особи повинні розробити та затвердити власні антикорупційні програми. З визначення, даного в законі антикорупційною програмою юридичної особи є комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи.
Ст. 62 цього закону говорить про те, що в обов’язковому порядку антикорупційна програма затверджується керівниками:
1) державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень;
2) юридичних осіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Вимога, щодо наявності антикорупційної програми у юридичних осіб, учасників конкурсних торгів вступає в силу з 26 квітня цього року. Тобто у конкурсних пропозиціях, наданих замовнику для проведення конкурсних торгів необхідно мати власну антикорупційну програму та уповноваженого з виконання антикорупційної програми, що підтверджується відповідними документами.
Наявність антикорупційної програми передбачена і для замовників, котрі проводять процедури державних закупівель та відповідають вимогам, що стосуються середньооблікової чисельності працюючих за звітний (фінансовий) рік підприємства перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень.
Для відповідності вимогам чинного законодавства підприємства, що підпадають під вимоги чинного законодавства із запобігання корупції повинні розробити і затвердити антикорупційну програму. Разом з тим на такому підприємстві повинні бути розроблені окреме положення про уповноваженого з питань реалізації антикорупційної програми, внесені зміни до посадових інструкцій працівників, розроблено наказ про призначення уповноваженого та затвердження програми, тощо.
Ми надаємо послуги з розроблення антикорупційної програми, згідно вимог чинного законодавства, та розроблення усіх необхідних документів, що повинні затвердитись разом із програмою. Крім того, ми надаємо консультації, щодо затвердження, реалізації та виконання антикорупційної програми підприємством.
Звертайтесь, ми завжди раді Вам допомогти!
zemelna-d_lyanka.jpg
Відтепер громадяни, які отримували земельні ділянки безоплатно для ведення особистого підсобного господарства мають право на збільшення розмірів земельної ділянки. Про це говориться у постанові Верховного Суду України, який роз’яснив і закріпив у судовій практиці новий шлях вирішення цієї проблеми.
У постанові йде мова про розмежування понять «особисте підсобне господарство» і «особисте селянське господарство». Так, згідно положень Земельного кодексу України, кожен громадянин у порядку безкоштовної приватизації має право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2 гектарів. По кожному виду використання земельних ділянок кожен громадянин має право на отримання по одній ділянці на окремий вид.
У Законі України «Про особисте селянське господарство» визначено, що громадяни, які отримали земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі менше 2 гектарів мають право на збільшення цієї земельної ділянки, згідно діючих норм Земельного кодексу України.
Земельний кодекс України у редакції 1990 року мав поняття земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, розмір якої був встановлений у розмірі не більше 0,6 гектара. Провівши аналіз законодавства України Верховний Суд прийняв рішення, на користь громадян, які отримували земельні ділянки для підсобного господарства.
Таким чином, громадяни України, які отримали безоплатно земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства у розмірі до 0,6 гектарів, згідно норм Земельного кодексу у редакції 1990 року мають право на збільшення своєї земельної ділянки до 2 гектарів у безоплатному порядку, визначеному чинним Земельним кодексом України.
24.jpg
Автомобіль сьогодні, судячи з реальних цін на нові авто та на пальне, став дійсно розкішшю, оскільки пересічний громадянин не має можливості придбати нове авто за нинішніми цінами та здійснювати його повноцінне обслуговування. Для того, кому автомобіль, все-таки, являється засобом пересування - залишається варіант придбання авто, що було у вжитку.
У придбанні так званого «Б/У» авто є багато переваг: це дешево, швидко та й з’являється можливість вибору співвідношення ціна-якість. Але крім цього у придбанні старого авто є безліч недоліків. Зокрема для автолюбителя можуть стати неприємними сюрпризи з прихованими поламками авто, неприємними наслідками, що пов’язані з користуванням автомобілем, тощо. Основні проблеми починаються тоді, коли мова заходить про документи на автомобіль.
Єдиним документом, що визначає власника авто є технічний паспорт, де чорним по пластику написано прізвище, ім’я, по-батькові власника. Хтось скаже, що купити авто можна «за довіреністю», мушу засмутити вас - це не договір купівлі-продажу, це лише право користуватися, володіти та частково розпоряджатися майном. Так, це нагадує право власності, але за довіреністю у технічному паспорті на авто власника не змінять, та й відчужувати (продавати, дарувати комусь) таке авто не можна. Дійсно, можна ще раз комусь передати його «за довіреністю» і отримати за це гроші, але все ж це не буде підставою для зміни власника. Мова вже не йде про варіанти продажу авто «по документам», коли автомобіль передається покупцю разом із документами, які оформлені на продавця. Головне, що їздити на такій машині ніхто не завадить…
На жаль, так помиляються багато автолюбителів, які згодом стають жертвами шахраїв, або просто несприятливих життєвих обставин. І після цього змушені протоптувати пороги судів і державних установ з надією добитися справедливості.

У ЧОМУ Ж МОЖУТЬ ВИРАЖАТИСЬ ТАКІ ПРОБЛЕМИ?
Ситуація, що була у нашій практиці є живим прикладом цього. Громадянин вирішив придбати автомобіль для того, щоб займатись підприємницькою діяльністю і надавати послуги таксі. Потримане авто - ідеальний варіант для таксі, не надто нова і не надто зношена, не буде так жаль, коли зламається чи ще більше зноситься.
На авто ринку вибрав ідеальний варіант, авто 1998 року, дизельний двигун, навіть шкіряний салон. Власник автомобіля запропонував придбати авто «по документам», а натомість пообіцяв написати розписку. Так і домовились, авто з документами передали, покупець заплатив чималу суму і отримав розписку, що, мовляв, «я, такий, такий…. такого-то року народження, передав такому-то, такому авто таке-то таке і отримав за це наступну суму…». На тому і розійшлись.
Через рік активного користування автомобілем в один прекрасний день його зупиняють працівники державтоінспекції і, виявляється, що цей автомобіль перебуває у розшуку. Авто перебувало у розшуку через те, що на нього наклали арешт, і, відповідно, його конфіскували на місці й доставили на штраф майданчик. Виявилось, що власником автомобіля є, був і залишається продавець автомобіля (документи ж оформлені на нього), який прострочив виплату по кредитах, і рішенням суду державні виконавці наклали арешт на усе його майно, у тому числі і автомобіль.
Новий «власник» авто заперечував проти цього і подав позов до суду, обґрунтовуючи те, що він цей автомобіль придбав і отримав за це розписку, отже власником є він. Але суди усіх інстанцій були єдині у своїх рішеннях. Власником є інший, розписка - це не договір, а гроші повернути теж не можна через те, що це знову ж таки не договір. От і залишився цей власник без грошей і без авто. Мораль цієї історії проста - варто рити окопи навколо своєї фортеці не після наступу ворога, а перед ним. Тобто, перед тим, як вчиняти будь-які юридичні дії, особливо, пов’язані з грошима чи майном - проконсультуйтесь як зробити це правильно.
Якщо взяти вищезгадану історію і викласти її так, що авто було продано «за довіреністю» - Ви будете здивовані, але результат буде той самий. Варто пам’ятати, що все, що пов’язано з майном повинно зводитись до поняття «ВЛАСНИК». Якщо Ви придбали авто - це ще не означає, що Ви його власник, от коли у технічному паспорті на це авто буде надруковано ваше прізвище та ім’я - живіть спокійно.

ЩО ЗМІНИЛОСЯ ЗАРАЗ
Верховний Суд України 3 червня дав можливість спокійно видихнути деяким водіям, що купили авто, взявши за це у продавця розписку. Справа полягала у тому, що, як і у попередній ситуації, було придбано авто, продавець дав розписку, авто конфіскували через те, що на нього накладено арешт. Покупець автомобіля пішов до суду і вимагав у продавця повернути гроші за розпискою, оскільки договору не було, а як і був то він є нікчемним і недійсним, отже він має право на повернення грошей. Але суд відмовив йому у цьому, посилаючись на те, що розписка є фактичним підтвердженням дій сторін за договором, отже цей договір (усний) є дійсним і розписка є тому підтвердженням, тому на повернення грошей права ніхто не має. Таким чином суд визначив, що розписка може бути підтвердженням укладення договору купівлі-продажу автомобіля, але за певних обставин.

ВИХІД ІЗ СИТУАЦІЇ
Хтось, читаючи цю статтю, може сказати, що іншого простішого способу купівлі потриманого авто немає, адже за легальну його купівлю доведеться витратити купу грошей, часу і нервів, та й не кожен продавець захоче займатися цим. Так, процедура легальної купівлі потриманих авто дійсно довга, затратна і неприємна. Це офіційна оцінка майна, продаж його через нотаріуса, реєстрація у державтоінспекції, тощо. Існує простіша процедура - комісійні магазини, що самі проводять оцінку, купівлю-продаж, видають довідку на підставі якої можна перереєстровувати автомобіль. Але, що робити, коли ніхто цим не хоче займатись та і не має часу на ці усі процедури? Наша відповідь - договір!
Уклавши договір про купівлю потриманого авто - Ви захистите себе, свої гроші і нерви. При цьому законодавець не зобов’язує посвідчувати цей договір у нотаріуса. Погодьтесь, попросити власника підписати договір на місці придбання автомобіля буде простіше і швидше, ніж просити його їхати до оцінювача майна, до нотаріуса, у комісійний магазин, скидати деяку суму грошей з ціни авто на оформлення. Та він просто відмовиться розмовляти з Вами після таких слів. Повірте, це стосується навіть тих, кому попри все підходять варіанти придбання чи продажу авто «по документах» чи «за довіреністю».
Навіть, якщо Ви не збираєтесь перереєстровувати авто на себе - договір нікуди не подінеться і у разі чого, він буде для Вас, як знахідка, адже ситуації, Ви самі бачите, можуть бути різними. Навіть якщо авто конфіскують - Ви з легкістю повернене його собі, адже власник тепер Ви, бо договір у Вас є на руках.
Крім того, у договорі Ви можете вказати, що у разі якихось непередбачених ситуацій - власник авто повинен повернути Вам гроші - і Ви їх отримаєте, як тільки підете до суду. Якщо ж Ви хочете перереєструвати авто, звичайно доведеться посвідчувати договір у нотаріуса. Але і з цієї ситуації є вихід - якщо у Вас є договір не посвідчений нотаріусом - у будь-який час Ви можете звернутися до суду з позовом до ДАІ і на підставі рішення суду Вам зареєструють авто на Ваше ім’я, разів у 5 дешевше, ніж через нотаріуса.
Ми намагаємось довести Вам, що договір - це надійний щит, який захищає Вас, Ваше новопридбане авто і Ваші сплачені за нього гроші. У договорі Ви можете передбачити положення про технічну справність авто і у разі його поломки,наприклад протягом місяця, то витрати на ремонт буде відшкодовувати той, хто Вам його продав і запевняв, що авто справне. Договір - це ідеальний інструмент захисту Ваших прав, яким Ви його захочете бачити, таким він і буде, головне, щоб його положення не порушувало прав інших осіб, зрештою - обирати Вам!
Ми надаємо послуги по розробці договорів купівлі-продажу транспортних засобів на Ваших умовах, а також проводимо правову експертизу Ваших договорів на предмет порушення в ньому Ваших прав чи інтересів
ЗВЕРТАЙТЕСЬ!!!
В умовах проведення часткової мобілізації, оголошеної Указом Президента України у січні 2015-го року мобілізувати до Збройних сил України можуть не лише військовозобов’язаний, а й транспортні засоби громадян, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності та підпорядкування. Така мобілізація транспорту називається військово-транспортним обов’язком, за невиконання якого можна понести відповідальність.

Кабінет Міністрів України постановою від 17 червня 2015 року конкретизував порядок виконання цього обов’язку і визначив основні нюанси мобілізації транспортних засобів для потреб Збройних сил України, інших військових формувань та держави в цілому. Пропонуємо розібратись в деталях, хто, як, коли і при яких умовах може залучити Ваш транспорт до виконання військових завдань.

КОЛИ І ЯК МОБІЛІЗУЄТЬСЯ ТРАНСПОРТ?

Постанова визначає, що залучення транспорту для потреб мобілізації проводиться в особливий період. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що особливим називається період, коли національна економіка, органи державної влади, Збройні сили, підприємства, установи організації, громадяни залучаються до оборони, захисту держави. Особливий період встановлюється з моменту оголошення мобілізації, воєнного стану і триває до оголошення демобілізації, припинення воєнних дій і частково у період відбудови після воєнних дій.

Тобто, для того, щоб мобілізувати Ваш транспорт достатньо оголосити особливий період в країні чи в окремих її частинах.

Транспорт не мобілізують:
  • у підприємствах, установах, організаціях, які уже виконують мобілізаційні завдання, або їх транспорт залучений до виконання таких завдань;
  • у підприємствах, установах, організаціях, у транспорті яких є висока соціальна потреба (перелік таких підприємств визначається окремо Кабінетом Міністрів України).
Міністерство оборони самостійно визначає потреби у транспорті, який повинен залучитися на особливий період, при цьому у мирний час проводяться заходи, щодо обліку перевірки мобілізаційної готовності транспорту, а в умовах особливого періоду - його залучення.

Варто пам’ятати, що найпершою підставою для залучення Вашого транспорту є розпорядження голови районної державної адміністрації, в якому визначається ліміти (обмеження) для залучення транспорту і визначається перелік підприємств, установ, організацій району, транспорт який може бути мобілізованим. Перелік такого транспорту по окремому підприємству повинен додаватись.

Залучення транспорту в особливий період проводиться військовими комісаріатами, шляхом вручення керівникам або власникам підприємств, установ, організацій, громадянам нарядів на залучення транспорту. Такий наряд підписується і скріплюється печатками головою райдержадміністрації та військовим комісаром.

Особистий транспорт громадян, який перебуває у їх власності може залучатись лише в умовах оголошення воєнного стану.

Власник транспорту, або керівник підприємства, установи, організації, отримавши наряд повинен забезпечити власним коштом доставку визначеного у наряді транспорту на визначений пункт прийому-передачі і у визначений термін. Транспорт, що доставляється повинен бути технічно-справним. Відповідати вимогам до укомплектованості, експлуатаційно-технічним характеристикам, що визначені у вищезгаданій постанові з усіма документами на транспортний засіб.

Залучення транспорту на пункті передачі здійснюється актом приймання-передачі, який складається на місці передачі власником транспорту та військовим комісаром. Акт оформлюється у трьох екземплярах (власнику, військовому комісаріату та військовій частині чи формуванню, для потреб якого залучається транспорт). У акті обов’язково вказується залишкова (балансова) вартість транспортного засобу, згідно бухгалтерських відомостей. За бажанням власника окремо за його рахунок може проводитись експертна оцінка транспорту, у такому випадку висновок експерта додається до акту.

Залучений транспорт перереєстровується в органах ДАІ та ставиться на військовий облік. Крім того ДАІ відтепер зобов’язані на запит військового комісаріату надавати їм інформацію про транспортні засоби, які реєструються і знімаються з обліку у відповідній місцевості.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Згідно положень постанови керівники підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності повинні подавати військовим комісаріатам до 20 червня і до 20 грудня інформацію про наявність транспорту і техніки, їх технічний стан та про громадян, які працюють на цій техніці чи транспорті.

Крім того військовим комісаріатам надано право перевіряти мобілізаційну готовність та технічний стан транспорту підприємств, установ, організацій не частіше ніж 1 раз на рік, але не рідше 3 разів на 5 років в мирний час. Керівники цих підприємств повинні надавати безперешкодний доступ представників військкоматів на територію підприємства для проведення таких перевірок.

Військові комісаріати можуть залучати транспорт для виконання тимчасових завдань без направлення їх до військових частин і формувань. Після завершення та під час особливого періоду транспорт може залучатись на договірних умовах для проведення військових зборів та навчань, а також для проведення контролю за мобілізаційною готовністю підприємств, установ, організацій не частіше ніж 1 раз на рік.

ЯК ПОВЕРТАЮТЬ ЗАЛУЧЕНІ ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ?

Протягом 30 днів з дня оголошення демобілізації військові частини чи формування, для потреб яких залучався транспорт повертають їх власникам.

Для того, щоб повернути власний транспорт власник повинен звернутись до військового комісаріату, який проводив залучення із заявою з додаванням акту приймання-передачі і висновку експерта про вартість транспорту (за наявності).

Залучені транспортні засоби повертаються:
  • із залишковою кількістю пального, що було в транспорті на момент передачі;
  • з відповідними документами на транспорт та державними номерними знаками;
  • у технічно-справному стані з урахуванням природного зносу;
  • (у разі потреби) із проведеними розрахунками завданої шкоди під час використання транспорту для потреб особливого періоду.
Транспорт доставляється на пункт прийому, де він був переданий власником. Вартість завданої транспорту шкоди визначається відповідним висновком експертної установи із обов’язковим рецензуванням висновку, що здійснюється за рахунок держави. Повернення транспорту відбувається шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.

ЯК ОТРИМАТИ КОМПЕНСАЦІЮ ЗА ПОШКОДЖЕНИЙ ЧИ ЗНИЩЕНИЙ ТРАНСПОРТ?

Виплата компенсації здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти бюджетних періодів після оголошення демобілізації і повернення транспортного засобу. Тобто, фактично держава бере на себе зобов’язання відшкодувати шкоду, завдану пошкодженням чи знищенням транспорту протягом п’яти років.

Для отримання компенсації власнику або керівнику підприємства, установи чи організації необхідно звернутись із заявою до військового комісаріату за місцем передачі транспорту. До заяви додаються акти приймання-передачі з відповідними висновками експерта. Заява розглядається військовим комісаром протягом 10 днів , на її підставі оформлюється висновок, в якому вказується сума компенсації. Ця сума враховується у видатки Міністерства оборони України на наступний бюджетний період і виплачується військовими комісаріатами. Це означає, що компенсацію власник отримає лише з наступного року, незалежно від часу подання заяви про компенсацію, адже видатки бюджету формуються напередодні нового року і вступають в дію з нового року, якщо інше не буде передбачено положеннями Закону про бюджет держави на поточний рік.

У випадку знищення транспортного засобу під час використання його за потребами особливого періоду - процедура компенсації та ж сама, тільки до заяви додається довідка військової частини чи формування про знищення транспорту.

Усі спори, пов’язані із залученням, поверненням, компенсацією за пошкодження чи знищення транспортного засобу вирішуються виключно в суді.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЛАСНИКА ТРАНСПОРТУ

З метою збереження власного майна, запобігання порушення прав та законних інтересів власника чи третіх осіб рекомендуємо вчинити декілька дій, які допоможуть Вам під час мобілізації транспортного засобу, що належить Вам чи Вашому підприємству:
1) у випадку залучення транспорту перевірте наявність розпорядження голови райдержадміністрації про встановлення лімітів та про визначення переліку підприємств, установ, організацій, транспорт яких підлягає мобілізації;
2) перевірте у тому переліку наявність Вашого підприємства, установи, організації та транспорту, що підлягає мобілізації;
3) уважно перевірте найменування та інші реквізити транспортних засобів, що вказані у наряді на залучення, перевірте наявність усіх підписів та відбитків печаток;
4) перевіряйте усі записи, зроблені в акті приймання-передачі (у тому числі найменування транспорту, його реквізити, балансову вартість, повноваження осіб, що підписують акт);
5) для запобігання проблем під час компенсації за пошкодження чи знищення транспорту рекомендуємо провести експертну оцінку транспорту до його передачі та після повернення, оскільки балансову вартість можуть оскаржувати, а висновки державної експертизи пошкодження можуть не співпадати з висновками незалежних експертів;
6) УВАГА!!! Вимога військкоматів про надання разом із транспортом для залучення на особливий період водія чи працівника, що працює на цьому транспорті є незаконною і НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ!!!

У нашій практиці зустрічалися випадки, коли військові комісаріати під час проведення залучення транспорту вимагали складання акту про примусове відчуження або вилучення майна. Ця вимога також є незаконною, оскільки складання такого акта передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 р. № 998. Ця постанова визначає порядок виплати компенсації за майно, що було вилучено під час правового режиму військового чи надзвичайного стану. У випадку, коли не було оголошено воєнний чи надзвичайний стан, а транспорт чи майно було вилучено зі складанням такого акту, то, фактично, таке вилучення є незаконним і власник має право оскаржувати дії військового комісаріату і повертати своє майно. А у випадку, коли таке майно було вилучено, а згодом пошкоджено чи знищено - довести своє право на компенсацію буде майже неможливо, адже акт складений з порушенням чинного законодавства і є недійсним. Знову ж доведеться доводити в суді неправомірність дій військового комісаріату.

Ми надаємо допомогу у захисті Вашого майна, гарантованих державною прав та законних інтересів
ЗВЕРТАЙТЕСЬ!!!

Архив

«  
Сентябрь 2017
  »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30