Як правильно звільнитись з роботи за власним бажанням і за згодою сторін

zv_lnennya.jpg
Часто так буває, коли людина, бажаючи звільнитись , зустрічається з питанням «як правильно написати заяву на звільнення?» Керуючись думками роботодавця чи кадровика людина може написати заяву, розірвати трудові відносини, а згодом бідкатись, що після звільнення почались проблеми.
Такі проблеми можуть виникнути при постановці на облік до центру зайнятості, адже причина звільнення може вплинути на розмір допомоги по безробіттю. Крім того, при прийому на нову роботу людина пояснює причину свого звільнення, але розумний роботодавець завжди прочитає останній запис у трудовій книжці і зробить власні висновки.
Справа в тому, що багато людей не бачать відмінностей між звільненням «за власним бажанням» та звільненням «за згодою сторін». Так склався у суспільстві стійкий стереотип, що звільнення «за власним бажанням» - це вид звільнення, коли роботодавець ставить працівнику ультиматум - або звільняєшся за власним бажанням, або звільняємо по статті. Тому, роботодавці при прийомі на роботу працівника з насторогою читають запис у трудовій «звільнений з роботи за власним бажанням» та автоматично думає, що цю людину змусили звільнитись по тим чи іншим причинам. Є й інша сторона медалі стереотипу для цього виду звільнення - люди вважають, що якщо звільнився «за власним», значить була погана робота, погані умови, несправедливе ставлення керівництва, мала зарплата тощо. Але усі ці стереотипи - всього лиш стереотипи, які, чомусь не можуть викорінитись із нашої підсвідомості.
Отже, розберемось з цими двома видами звільнення і з особливостями написання заяв про звільнення.
1. Звільнення за власним бажанням. Цей спосіб розірвання трудового договору викладений у ст. 38 Кодексу законів про працю України. Дана стаття передбачає право працівника розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця за два тижні. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!!! ПОПЕРЕДИВШИ ЗА ДВА ТИЖНІ. Тобто, працівник не відпрацьовує два тижні після подачі заяви чи звільнення - працівник повинен конкретно написати в заяві, з якої дати він бажає бути звільненим, а дата написання самої заяви повинна бути такою, яка відрізняється від дати бажаного звільнення не менше ніж на два тижні. Якщо ж після написання заяви, по проходженню двох тижнів працівник продовжує працювати - його не може бути звільнено, окрім випадків, коли на це місце вже направлений новий працівник. Крім того, якщо роботодавець порушує законодавство про працю, то працівник може звільнитись у вказаний ним у заяві термін. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-26976-св 15 роз’яснив, що працівник має право розірвати трудовий договір з обов’язком двотижневого попередження, а не з двотижневим відпрацюванням.
Варто звернути увагу на те, що законодавець передбачає обставини, за якими попереджувати роботодавця за два тижні про звільнення не обов’язково, а останній повинен звільнити працівника у вказаний ним термін. До цих обставин належать:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на іншу роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягненню нею віку 14 років або за дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім'ї;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- інших поважних причин, що унеможливлюють продовження працювати на цій роботі.
2. Звільнення за угодою сторін. Про цей спосіб розірвання трудового договору у Кодексі законів про працю не написано майже нічого. П. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України декламує, що підставою для припинення трудового договору є угода сторін. В заяві про звільнення за угодою сторін працівник ставить бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви, а роботодавець, розглядаючи цю заяву вирішує задовольняти її чи ні. Саме у цьому полягає згода сторін, коли працівник і роботодавець спільно вирішують коли і як звільнитися працівникові. Є такі випадки, коли працівник перед тим, як звільнитися повинен передати матеріальні цінності, документи, тощо, на що необхідно певний час - то роботодавець виходить з інтересів підприємства при прийнятті рішення. АЛЕ, якщо роботодавець не погоджується звільняти працівника за угодою сторін, то він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника. У разі відсутності такого обґрунтування і відмови у звільненні - працівник має право не продовжувати працювати і вимагати через суд звільнення з роботи. Хоча, якщо письмова відмова надійшла працівникові - вона повинна містити причини неможливості її задоволення, умови, при яких заява буде задоволена і дата потенційного звільнення працівника. Якщо працівник з погоджується з цими причинами - він або переписує заяву, або на письмовій відповіді робить власноручний запис про те, що він погоджується бути звільненим за цих умов у визначений термін, що і виправдовує назву способу звільнення «за угодою сторін». Якщо ж працівник не погоджується на умови, викладені у письмовій відмові - він вправі звертатися до суду з позовом про її оскарження.
Таким чином, звільнення за згодою сторін і за власним бажанням мають різну правову природу та різні наслідки, тож при звільненні зверніть будь ласка увагу на причини звільнення та зміст заяви про звільнення, адже це може нести для Вас небажані наслідки та проблеми.
3Мне нравится
Добре і лаконічно висвітлена тема статті.
Якби якомога більша кількість людей були знайомі з її змістом - мали б гарну користь від цього.
Ссылка 3Мне нравится
1Больше не нравится
Цікава думка колеги щодо порядку реалізації прав працівників на звільнення з обраних ним підстав. Однак, я не можу не зауважити, що безпосередньо практика реалізації звільнення працівника за "угодою сторін" у тому варіанті, що наведена ним у статті, на мою думку не відповідає за змістом механізму реального обов'язку роботодавця здійснювати настільки ускладнену паперову процедуру досягнення згоди з працівником. П.1 статті 36 за своєю правовою і змістовною суттю, якраз покликаний допомогти сторонам трудових відносин зняти напругу у бажанні працівника достроково звільнитись. Тим більше, якщо об'єктивно для роботодавця його відсутність не матиме суттєвого чи невиправного значення і не вплине на роботу підприємства. Тому, в житті працівник дійсно зазначає у своїй заяві дату звільнення, а під час процесу її узгодження роботодавець, зважуючи на всі обставини та власні інтереси, обере спільно з працівником кінцевий варіант, який буде вказаний в резолюції керівника. Наприклад: "Кадри в наказ з **дата". У разі неможливості дійти згоди у визначені дати звільнення, на тій самій заяві керівник накладе дату звільнення та іншу підставу, що не буде перевищувати 2-тижневий термін. І не потрібно працівнику нічого переписувати.
Так, Ви маєте рацію у тому, що працівник має право на оскарження дій роботодавця, але знову ж таки, з практики, занадто довго це питання буде вирішуватись, а судова перспектива доказування "втраченого прибутку від звільнення не за угодою сторін" , як на мене - майже недосяжна. Можливо найкращий варіант для працівника, підготувати заяву без вказування дати звільнення і під час перемовин - спокійно досягти спільного результату.
А з приводу того, що люди будуть бідкатись "через керівника чи кадровика" мені здається це теж стереотип, проти яких Ви виступаете у своїй статті. Поставте питання компетентності тих, до кого звертаються наші працівники, а також порадьте їм починати шлях написання заяв якраз з кабінету компетентного кадровика, який інстиктивно знає, що кожне помилкове слово в заяві працівника чи формулюванні наказу на підприємстві - прямий і задокументований шлях до суду, з подальшим рішенням про відшкодування завданих збитків за рахунок винних посадових осіб.
Я можливо помиляюсь у тому, що зазначив, :), але вважаю, що якщо є складні питання, то дискусія щодо них буде корисною та збатить всі сторони, які приймають в ній участь. Бажаю автору подальших успіхів.
Ссылка 1Больше не нравится
Еще записи
Пам’ятка. Які документи потрібні для приватизації.
З 90-х і до сьогодні, актуальним для громадян України залишається запитання приватизації ...
Встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України
Збройний конфлікт в Україні на територіях Донецької та Луганської областей триває ...
Возврат или обмен товара, приобретенного в интернет-магазине
Каждый из нас хотя бы раз заказывал товар в интернет-магазине и не всегда в полной мере ...
Ребенок испортил товар в магазине. Что необходимо знать родителям.
Надо ли оплачивать товар, который ваш ребенок случайно повредил в супермаркете? Что ...