Є в українській мові цікаве слово «ендавмент», запозичене з англійської та означає пожертву коштів чи майна певній інституції.
Спонсори надають ендавменти для неприбуткових організацій з метою фінансової підтримки їх діяльності. Ці організації чи компанії з управління активами за дорученням цих організацій інвестують ендавмент з ціллю отримання доходу. Отриманий дохід спрямовується на цілі визначені надавачем ендавменту. Спонсор може визначати конкретні цілі для яких призначений ендавмент і спосіб його інвестування. Сума пожертви може бути недоторканною довічно чи на визначений період часу, при цьому використовують тільки отриманий від неї дохід.
Як правило, ендавменти використовують для фінансової підтримки діяльності
- закладів освіти (університети, коледжі, приватні школи)
- закладів культури (театри, музеї, бібліотеки)
- релігійних організацій.
Ендавменти набули широкого використання у системі вищої освіти США.
Університети та коледжі, особливо США та Великої Британії, володіють великими ендавментами. Найбільшим ендавментом володіють Гарвардський та Принстонський університети в США. 2009 року ринкова вартість ендавменту Гарвардського університету становила 26 млрд доларів. Ринкова вартість Принстонського університету становила близько 21 млрд доларів. Третім за величиною ендавментом володіє Єльський університет, ринкова вартість якого становить 16,3 млрд доларів і четвертим за величиною є ендавмент Стенфордського університету величиною 12,6 млрд доларів.
В США приватні університети та коледжі використовують ендавмент для отримання стабільного доходу, тоді як державні університети та коледжі фінансуються з федерального чи місцевого бюджету. У Великій Британії ендавменти менш поширені, оскільки універистети там є радше громадськими інституціями ніж приватними.
Університети управляють ендавментами з метою отримання доходу. Вони інвестують його у цінні папери (акції, облігації), нерухомість, приватні фонди та інші фінансові інструменти. Університети та коледжі диверсифікують свої інвестиції шляхом інвестування у різні ринки, різні країни та різні фінансові інструменти з метою зменшення ризику. Наприклад, у 2010 році Гарвардський університет 38% своїх інвестицій (ендавмент та інші кошти для інвестування) вклав у акції, 23% в реальні активи (13% в товари та 9% в нерухомість) та 13% у цінні папери з фіксованою дохідністю.
Університети та коледжі або формують свої команди професійних фінансистів та інвестиційних аналітиків або доручають свій ендавмент чи його частину компаніям з управління активами для інвестування. Наглядові ради та фінансові менеджери університетів розробляють власну політику інвестування, яка визначає склад портфелю інвестицій, стратегії інвестування, політику управління ризиками. Гарвардський університет, наприклад, для управління своїм портфелем інвестицій утворив у 1974 році власну компанію з управління активами (Harvard Management Company) як структурний підрозділ університету. Ця компанія розробляє інвестиційну політику. Команда цієї компанії власними силами управляє тільки третиною ендавменту, решту вона надає в управління спеціалізованим командам інших інвестиційних фондів. Це забезпечує диверсифікацію фондів, краще бачення ринкових можливостей.
Закон України «Про вищу освіту» визначає: «сталий фонд (ендавмент) вищого навчального закладу - сума коштів або вартість іншого майна, призначена для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якої використовуються вищим навчальним закладом з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповноваженою ним особою».[1]
Положення щодо управління благодійними ендавментами закріплені в статті 9 ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Так, проценти та дивіденди від управління благодійними ендавментами призначені для:
1) надання благодійної допомоги бенефіціарам, визначеним благодійниками або уповноваженими ними особами;
2) виконання благодійних програм;
3) спільної благодійної діяльності.
Зміни цілей, порядку та строків використання благодійного ендавменту можливі лише на підставі згоди благодійника або його правонаступників, а також за рішенням суду, якщо благодійний ендавмент створено на підставі заповіту.
Тобто, по суті, схема використання ендавментів американськими університетами може бути застосована і в Україні. Можливо колись все таки настане той час, і всі можливі фінансові інструменти будуть працювати на рівних.
В наступному блозі – про меценатство
Продовжуючи тему благодійності, хочу висвітлити питання благодійної пожертви та благодійного гранту.

Основним законом, що визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій є закон «Про благодійну діяльність та благодійні організації» в редакції від 27.02.2020 р.

Згідно статті 6 даного Закону, благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності. Договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Благодійним грантом визнається цільова допомога у формі валютних цінностей, яка має бути використана бенефіціаром протягом строку, визначеного благодійником. Суми валютних цінностей благодійного гранту, цільове використання яких не відбулося протягом строку, визначеного благодійником, підлягають поверненню благодійнику як поворотна фінансова допомога. До благодійних грантів застосовуються положення про благодійні пожертви, якщо інше не визначено законом.
Благодійна пожертва, бенефіціаром якої є благодійна організація або інша юридична особа, може надаватися з однією чи кількома відкладальними або скасувальними обставинами, які не повинні суперечити законам України або порушувати права третіх осіб.

Що характерно, благодійна пожертва може надаватися бенефеціарам, визначеним на конкурсних засадах благодійником або уповноваженими ним особами. Умовами конкурсу можуть визначатися дії, які бенефіціар має виконати на користь третіх осіб, крім тих, які пов’язані з благодійником.
Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.

Варто пам’ятати, що благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб. Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини. Це правило особливо може стати в нагоді, якщо мова йде про великий розмір пожертви або короткі строки реалізації.
Зазвичай пожертви отримуються шляхом публічних зборів.

Публічним збором благодійних пожертв визнається добровільний збір цільової допомоги у формі коштів або майна серед невизначеного кола осіб, зокрема з використанням засобів електронного зв’язку або телекомунікації, у тому числі благодійного телекомунікаційного повідомлення, для досягнення цілей, визначених цим Законом.
Стаття 7 Закону визначає, що особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені благодійної організації, діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності керівника благодійної організації. Вимоги до довіреності наступні: вона має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання та порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації.

Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв на користь благодійної організації від власного імені, діють на підставі контракту (договору) про благодійну діяльність з такою благодійною організацією. Контракт (договір) має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх використання, порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації та відповідальність сторін у разі порушення контракту (договору) або порядку використання пожертв.
Особи, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені або на користь інших бенефіціарів (крім благодійних організацій), діють на підставі контракту (договору) про благодійну діяльність з таким бенефіціаром або одним із його законних представників. Контракт (договір) має визначати, зокрема, цілі, місце і строк збору коштів або іншого майна, порядок їх цільового використання, обліку та звітності, а також відповідальність особи, яка здійснює публічний збір благодійних пожертв, перед бенефіціаром і благодійниками у разі порушення контракту (договору) або порядку використання таких пожертв.

Особи, які перебувають на державній або іншій публічній службі та особи, які діють від імені осіб, які перебувають на державній або іншій публічній службі, не мають права здійснювати публічний збір благодійних пожертв, крім випадків, передбачених цим Законом.
Забороняється публічний збір благодійних пожертв на цілі, що суперечать законам України або порушують права третіх осіб. Забороняється публічний збір благодійних пожертв у формі підакцизних товарів. Положення про публічний збір благодійних пожертв застосовуються до публічного продажу майна від імені або на користь благодійних організацій (публічних торгів, конкурсів, аукціонів тощо).

Враховуючи вище викладене закликаю вас продовжувати благодійну діяльність але бути обережним та обачним під час збору та/або здійснення пожертв.


Згідно інформації Національного інституту стратегічних досліджень станом на квітень 2019 року зареєстровано 18557 благодійних організацій (далі БО) (квітень 2018 – 17897, квітень 2017 – 17062). Однак, на думку експертів Українського форуму благодійників більшість БО існують лише «на папері», а весь основний благодійний бюджет України складають 500-1000 організацій.
Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки визначила низку завдань для держави у створенні сприятливих умов для розвитку благодійництва, серед яких: оновлення податкових інструментів підтримки благодійників та отримувачів благодійної допомоги, протидія шахрайству та іншим зловживанням у сфері надання благодійної допомоги, посилення юридичної відповідальності за нецільове використання благодійної допомоги; запровадження механізму здійснення благодійної діяльності шляхом надсилання благодійних телекомунікаційних повідомлень.
Якщо ви точно вирішили займатися благодійністю, не завадить вибрати благодійну організацію для подальшої співпраці з уже наявних організацій, або створити власну БО, в залежності від ваших цілей та мети діяльності.
Основним законом, який визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій, є закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі - Закон № 5073)
Тож, благодійна організація може бути створена у вигляді:
благодійного товариства – благодійна організація, яка створена не менше ніж двома засновниками та діє на підставі статуту (ч. 2 ст. 13 Закону № 5073);
• благодійної установи – благодійна організація, установчий акт якої визначає активи, які один або кілька засновників передають для досягнення цілей благодійної діяльності за рахунок таких активів та/або доходів від таких активів. Установчий акт благодійної установи може міститися в заповіті. Засновник або засновники благодійної установи не беруть участі в управлінні благодійною установою. Благодійна установа діє на підставі установчого акта (ч. 3 ст. 13 Закону № 5073);
• благодійного фонду – благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників і управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками (ч. 4 ст. 13 Закону № 5073).
Благодійні організації набувають прав та обов'язків юридичної особи з моменту їх державної реєстрації, що проводиться відповідно до Закону № 755. Держреєстрація здійснюється державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи (ч. 1 ст. 5 Закону № 755).
Для проведення держреєстрації юридичної особи засновник чи уповноважена особа подають державному реєстраторові такі документи (ч. 1 ст. 24 Закону № 755):
1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи (форма № 1, затверджена наказом № 3178/5);
2) примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників чи уповноваженого ним органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом. Стосовно благодійної організації обов'язку складання такого документа в нормативних актах немає;
3) примірник установчих документів згідно вимог закону про державну реєстрацію. Установчим документом благодійного товариства й благодійного фонду є статут. Установчим документом благодійної установи є установчий акт. Установчі документи благодійної організації затверджуються засновником (засновниками) благодійної організації або уповноваженими ними особами.
Першим етапом є обрання виду майбутньої благодійної організації. Про збір пожертв та благодійних грантів поговоримо далі в моєму блозі.
З 90-х і до сьогодні, актуальним для громадян України залишається запитання приватизації житла.

Я часто отримую запитання від пересічних громадян та прохання надати консультацію щодо процедури отримання житла у власність.

Проте, як і в будь-якій іншій ситуації, варто почати з підготовки. Тому сьогодні складемо перелік документів, необхідних громадянину для приватизації житла.

Так, основними нормативно-правовими актами, які регулюють дане питання є закон України «Про приватизацію житла» та Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 N 396.
Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Отже, згідно п. 18. Положення, для приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються:

  • оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі,
  • копію документа, що посвідчує особу;
  • технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку;
  • довідка про склад сім'ї та займані приміщення;
  • копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);
  • документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;
  • копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;
  • заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Щодо довідки про склад сім’ї, то тиака довідка береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно.

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюють згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку (гуртожитку), при необхідності уточнення даних для приватизації (у тому числі нумерації кімнат у гуртожитку) підприємство (організація) по обслуговуванню житла відновлює інвентаризаційні матеріали через суб’єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна.

Тільки пересвідчившись у наявності всіх перерахованих вище документів, можна розпочинати процедуру приватизації житла.

Кваліфікований спеціаліст допоможе вам уникнути непорозумінь та зекономити час, нерви та ресурси. Тому рекомендую звернутися до адвоката за роз’ясненням та правовою допомогою.
На практике часто встречаются случаи давления работодателя на беременных женщин. К примеру, с целью получить от последних заявление об увольнении по собственному желанию, вопреки отсутствию такого желания. В силу незнания некоторых норм трудового законодательства, перепуганные женщины, поддаются давлению работодателя и отказываются от гарантий, предусмотренных законом.

Процедура увольнения отдельных категорий работников в связи с ликвидацией предприятия допускается только с последующим трудоустройством.
Это касается:
· беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до трех лет (до шести лет - часть шестая ст.179 КЗоТ);
· одиноких матерей с ребенком в возрасте до 14 лет или ребенком-инвалидом (часть третья ст.184 КЗоТ);
· родителей, воспитывающих детей без матери (в частности, в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении);
· опекунов (попечителей), приемных родителей (ст.1861 КЗоТ);
· работников, которым не исполнилось 18 лет (ст. 198 КЗоТ).

На ликвидационную комиссию или другой орган, проводящий ликвидацию предприятия, возлагается обязанность подыскать рабочее место по специальности для трудоустройства отмеченных работников у других работодателей.

Законодательством не урегулирован вопрос о механизме и сроках трудоустройства, а также о правовых последствиях в случае невозможности трудоустройства при отсутствии работы по специальности или отказа работника. По мнению специалистов, формулировка «увольнение с обязательным трудоустройством» означает, что разрыв во времени между увольнением и трудоустройством здесь не допускается. То есть работника в установленном порядке освобождают в определенный день согласно пункту 1 статьи 40 КЗоТ с предприятия, которое ликвидируется, а на следующий день его должны принять на работу к другому работодателю.

Но работники не всегда соглашаются с такой процедурой. Если работник отказался от трудоустройства без уважительных причин, обязанность работодателя по его трудоустройству можно признать выполненным.

Если работодатель не в состоянии подыскать другую работу или работник отказывается от трудоустройства на другую работу по уважительным причинам (например, по состоянию здоровья), работодатель может предложить такому работнику увольнение по иным основаниям, например, по соглашению сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ).

Если работодатель подыскал такому работнику работу на другом предприятии до истечения срока предупреждения и работник соглашается на такую работу, его должны уволить в соответствии с пунктом 5 статьи 36 КЗоТ, в связи с переводом с его согласия на другое предприятие.

Стоит отметить, что невыполнение предприятием обязанности по трудоустройству указанных лиц при увольнении их в связи с ликвидацией предприятия может привести к возникновению трудового спора. Суд, решая этот спор, должен признать увольнение незаконным, а также вынести решение о восстановлении работника на работе и взыскании в его пользу средней заработной платы за время вынужденного прогула с учетом полученного им выходного пособия. А в случае причинения работнику незаконным увольнением морального вреда - и о возмещении такого ущерба. Если во время вынесения судом решения процесс ликвидации предприятия еще не завершился, такое решение выполняется в полном объеме. Если же в день вынесения судом решения по такому трудовому спору предприятие уже будет ликвидировано, работника на работе не восстанавливают, однако в его пользу в соответствии со статьей 2401 КЗоТ с органа, уполномоченного управлять имуществом ликвидированного предприятия, или его владельца взимается средняя заработная плата за время вынужденного прогула.

Касательно работы женщин по совместительству, а такое тоже бывает, то стоит помнить следующее. Невозможно прекратить заключенный на неопределенный срок трудовой договор с беременной, которая работает по совместительству, даже в связи с принятием на работу другого работника - не совместителя. Внимание! Увольнение беременной-совместителя квалифицируется, как увольнение по инициативе работодателя. Такая квалификация базируется не только на здравом смысле - ее основой является статья 43-1 КЗоТ «Расторжение трудового договора по инициативе собственника или уполномоченного им органа без предварительного согласия выборного органа первичной профсоюзной организации (профсоюзного представителя)». Название и содержание указанной статьи позволяют утверждать, что аналогичной позиции придерживался и законодатель, определяя права беременных и устанавливая им определенные гарантии. Итак, увольнение с совмещаемой работы в связи с принятием на работу другого работника, не являющегося совместителем (ст. 43-1 КЗоТ) - разновидность увольнения по инициативе работодателя, соответственно, каким бы парадоксальным это ни казалось, такое основание увольнения не может быть применено в отношении беременной.
Этот пример не связан с ликвидацией организации, но, тем не менее, имеет место быть.
Таким образом, стоит помнить, что при незаконном увольнении работника при ликвидации предприятия председателя ликвидационной комиссии, а при наличии соответствующих условий - и ее членов, можно привлечь за нарушение законодательства о труде к административной (ст. 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях) или уголовной (ст. 172 Уголовного кодекса Украины) ответственности.

Рекомендую женщинам отстаивать свои права и обращаться к специалистам Lawyer.ua за правовыми консультациями в любой жизненной ситуации.

Архив

«  
Октябрь 2020
  »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31