В останні кілька десятиліть все більша кількість українських пар проживають спільно, не проходячи відповідної реєстрації в державних органах. Такі відносини найчастіше в народі називають «громадянським шлюбом».
Визначення «цивільний шлюб» не відповідає тому змісту, який вкладають в ці слова такі пари. Ще більш важливим є те, що, всупереч поширеній думці, довести факт спільного проживання вкрай складно, тому в разі виникнення протиріч шанси відстояти свої права в суді дуже скромні.
Отже, що ж таке цивільний шлюб? Це поняття сформувалося, як альтернатива церковному шлюбу і означає шлюбний союз, оформлений в органах державної влади без участі церкви. Тобто, як це не парадоксально, поняття «цивільний шлюб» означає саме те, чого так прагнуть уникнути деякі пари - РАГС, марш Мендельсона і горезвісний штамп в паспорті. Термінологічно набагато коректним визначенням таких відносин є співмешкання або незареєстрований шлюб.
Сімейні пари, які вступили в законний шлюб, не застраховані від протиріч, які, на жаль, нерідко призводять до розпаду сім'ї. Осіб, що знаходяться в незареєстрованому шлюбі, це стосується навіть ще в більшій мірі. Адже якщо така пара припиняє спільне проживання з тих чи інших причин (включаючи смерть одного з партнерів), передбачені законом механізми розподілу спільно нажитого майна, спадщини, права на виховання дітей, практично відсутні.
Чи не єдиним документом, який регламентує права співмешканців, є Сімейний кодекс України, 74-я стаття якого говорить, що майно чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, належить їм на праві спільної власності (тобто, 50% на 50%). Щоб домогтися реалізації права на свою частку майна, необхідно надати суду докази спільного проживання або залучити свідків. Добути такі свідоцтва на практиці зовсім не легко. А іноді просто неможливо, якщо співмешканці мають нерівні фінансові можливості та зв'язки.
Виникає питання, чи є вихід з ситуації, що дозволяє врегулювати майнові і немайнові відносини, при цьому формально не вступаючи в шлюб? Такий вихід є! Сімейний кодекс України дає можливість укласти договір про врегулювання сімейних відносин. Цим договором можуть регламентуватися і майнові відносини (порядок поділу майна, виплата аліментів), і певні правила поведінки в сім'ї. Також може бути передбачена відповідальність за невиконання даного договору.
Таким чином, укладення договору про врегулювання сімейних відносин дозволяє не тільки заздалегідь зняти всі проблемні питання на випадок розпаду незареєстрованого шлюбу, але й заздалегідь передбачити і попередити розбіжності, які можуть виникнути при спільному проживання.